Елевонда Евермонт -Еливедо - Пригоди Анджеліки і Аделі в Країні Квітів, Елевонда Евермонт -Еливедо

– Кіломента, – сказала я ледь стримуючи розчарування. 

Що ж пора згадати ті часи, коли на сніданок я пила лише чай. Добре, що хоч з цукром.

– Ви нічого не їсте, – занепокоєно сказала нам Емілія.

– Дякуємо, ми не голодні, – пробурмотіли ми невдоволено. 

Вона зміряла Хальді спопеляючим поглядом і холодно сказала:

– Сніданок завершено. Анджеліка і Аделі за мною, – її тону неможливо було ослухатися.

Вона впевнено йшла до підвалу, потім відкрила двері, пропустила нас всередину і закрила їх.

– Тут таємний прохід на кухню. Тепер ви можете поїсти, – сказала вона з теплотою в голосі. – А то дивитися на ваш сумний голодний погляд, ще те задоволення, – розсміялася вона. 

– Дякуємо вам, Еміліє.

Пройшовши на невелику і затишну кухню ми сіли за обідній стіл. 

– Тримайте, – вона передала нам бутерброди і почала їсти сама.

Налила в чашки чай і запросила нас сісти за стіл.

– Чому ви так вдягаєтеся?– запитала я.

– О, мені просто дуже подобається злити Хальді, це так мило виглядає, – відповіла вона і її тон мені чимось нагадав тон тіней. 

– І чесно дивлячись на вашу пару, я ніяк не можу зрозуміти, що ви одне до одного відчуваєте, – задала наступне питання, на що Аделі, шарпнула мене за рукав, але було вже пізно. 

– А, це довга історія, – посміхнулася вона, зовсім не звернувши увагу. .

– Але у нас є час, та й завжди цікаво почути щось нове, – сказали ми, дивлячись на неї з очікуванням. 

– А знаєте, вам можна і розповісти, – піднявши погляд на нас відповіла вона, – тільки яку версію. 

Цей вибір має вплив на історію.” А це ще що за дурня, подумала, коли у моїй голові з'явилися два варіанти вибору, від чого я здригнулася. З погляду Аделі зрозуміла, що у неї так само. 

– Звичайно, що довгу, – сказали ми синхронно.