Даг Ейстейн Ендше - Секс та релігія. Від балу цноти до благословенної гомосексуальності

а й підкреслює чільне місце Священного Писання. Згідно з Біблією, Бог забороняє ізраїльтянам брати шлюб із представниками інших народів3. Дітям, народженим у змішаному шлюбі, забороняється вхід до громади Господньої «навіть до десятого коліна»4. Це, очевидно, пов’язано зі страхом, що євреї будуть приймати богів своїх партнерів, але в тому, що нащадкам змішаних шлюбів навіть не дозволено поклонятися Господові, присутній також безпосередньо расистський елемент. Ця заборона включає й вимогу тримати «святе сім’я» чистим від іншої крові5.

На відміну від багатьох інших заборон П’ятикнижжя, правила, які регулюють секс і расу, наведені у багатьох інших частинах Біблії. Коли пророк Неємія побачив, що «деякі євреї взяли дружин з Ашдода, Аммона та Моава», він сперечався з ними, проклинав. «Я побив деяких із них і рвав на них волосся»6. Крім того, Неємія вигнав священика з дружиною неєврейського походження, тому що той «спаплюжив священство й заповіт священства та Левітів»7. Коли пророк Ездра дізнався, що єврей із Вавилона одружився з жінкою неєврейського походження, «так що священне сім’я змішалось із сім’ям народів тих земель», він не просто був у розпачі. «Коли я почув про це, я розірвав одежу мою, мантію мою та рвав волосся на голові моїй та бороду мою»8. Ездра мав вагомі причини для відчаю, оскільки «такий перелюб» проти Бога, чим і були, на його думку, ці шлюби, міг призвести до того, що Бог «розлютиться та знищить нас»9. Для розв’язання цієї проблеми чоловікам треба було «укласти угоду з Богом про те, що вони виженуть усіх дружин та їхніх дітей»10. Ездра наказав усім чоловікам, які взяли змішані шлюби, «висповідатися перед Господом Богом» і негайно позбутися їхніх іноземних дружин11. Тож за певних часів розлучення не тільки було можливим, а й становило релігійну потребу.

Цікавим аспектом заборони змішаного шлюбу є те, що вона діє тільки для шлюбів, укладених за мирних часів. Інші правила діють, «коли ви йдете на війну проти своїх ворогів»: якщо ви, чоловік, «побачите файну дівчину серед бранців, яку ви будете кохати та хочете мати за дружину, ви можете привести її до вашого дому. Вона повинна відрізати волосся, обстригти нігті та зняти одяг, у якому була, коли її захопили в полон. Вона буде жити у вашому домі й оплакувати батька й матір протягом місяця». Утім, чоловікові дозволено займатися з нею сексом під час жалоби. «Оскільки ви можете війти в неї та стати її чоловіком, отже, вона є вашою дружиною». Якщо ж чоловік урешті втомився від своєї здобичі, він повинен відпустити її на волю, але не продавати, позаяк він «ділив з нею власну свободу»12.

Час од часу різні автори Біблії ігнорують ці сексуальні заборони та ведуть оповідь так, ніби їх не існує. У Книзі Рут, приміром, згадується, що єврейські чоловіки не тільки одружуються на моавітянках, що не становить аж надто великої проблеми13, а й моавітянка Рут стає прародителькою легендарного царя Давида14. Деякі інші змішані шлюби згадуються тільки мимохіть15. Більшість впливових осіб робили те, що заманеться. Мойсей побрався з кушитською жінкою Ціппорою із землі Мідіянської16. Коли Аарон і Міріам, брат і сестра Мойсея, осудили його за змішаний шлюб, сам Бог прийшов підтримати його, осудивши брата та наславши на Міріам проказу17. Давид також мав дружину неєврейського походження18, а його син Соломон брав дружин із Єгипту, Моава, Аммона, Едома, Сідона й із землі хетів19.

Протягом усієї історії євреї зазвичай одружувалися тільки одне з одним, і не дивно, що християнські та мусульманські суспільства, в яких вони жили, часто не залишали їм іншого вибору. В Індії євреї теж не могли одружуватися ні з ким, крім своїх, але на це також впливали їхні власні расові обмеження. В XVI столітті індійські євреї зі світлішим кольором шкіри відмовилися визнавати темношкірих євреїв за справжніх євреїв і заборонили брати шлюб із ними20.

Сьогодні євреї, які проживають за межами Ізраїлю, є релігійною групою, яка достатньо охоче бере шлюб із людьми інших віросповідань, у США цей показник становить приблизно 50 відсотків. Водночас багато євреїв дуже негативно ставляться до загального визнання змішаних шлюбів, не в останню чергу через те, що людину можна визначити євреєм за народженням тільки по материнській лінії. Багато ортодоксальних євреїв і сіоністів уважають змішані шлюби геноцидом і «мовчазним голокостом»21.

Мало що в Новому Завіті можна витлумачити як божественну підтримку сексуального расизму Старого Завіту. Ісус і його учні наполягали на спілкуванні з людьми різних національностей. Але це не завадило багатьом християнам продовжувати вірити, що Бог наполягає на сексуальних стосунках тільки між людьми одного кольору шкіри, етнічного походження та щонайменше релігії. Крім того, в Новому Завіті немає нічого, що б заперечувало сексуально-расистські заборони Старого Завіту. Заклик спілкуватися з людьми інших національностей не виходить за рамки загальної ввічливості, чуйності та гостинності. Навіть переконлива заява святого Павла про те, що «немає ні іудея, ні грека… бо всі єдині в Ісусі Христі», не може розглядатись як скасування сексуального расизму Старого Завіту. А якщо б розглядалося, тоді його паралельна заява «немає ні чоловічої статі, ні жіночої» є прямим закликом до гомосексуальності; здебільшого християни не тлумачать Павла у такий спосіб22.

За часів Середньовіччя сексуальні стосунки між християнами та нехристиянами суворо каралися. Кілька християнських жінок та мусульманських і єврейських чоловіків, які мали статеві контакти одне з одним, були засуджені на смерть. Утім, рідко коли християнські чоловіки каралися за секс із нехристиянськими жінками23. Згідно з англійським законом кінця ХІІІ століття, той, хто мав сексуальні «стосунки з євреєм або єврейкою… мають бути поховані живцем»24. Саме заборона викликала більше страху, ніж змішання релігій. У 1268 році папа Климент IV дорікнув португальському королю Афонсу ІІІ, що християнські чоловіки одружувалися з жінками-християнками сарацинського (арабського) або єврейського походження25. В Арагоні в XIV столітті застосовувалася смертна кара за секс між християнами та євреями, навіть якщо останні прийняли християнство26. Середньовічні читачі могли дізнатися про дивовижну расову метаморфозу в контексті змішаних шлюбів. Герой англійського рицарського роману «Король Тарса» (The King of Tars), мусульманський султан, після одруження з християнською принцесою переходить у її віру. За сюжетом роману, коли султан прийняв хрещення, Бог змінив його шкіру з чорної на білу; автор вигадав такий цікавий хід, щоб читачі не мали богословських ускладнень щодо шлюбу між людьми різного кольору шкіри27.

За часів Реформації виникли нові правила. Загальним правилом було таке: якщо принцеса стає дружиною