Леонід Добрянський - Спогади про українознавчий клуб "Спадщина" в Києві 1987-1991, Леонід Добрянський

Перемога на виборах. Перші враження.

Варто згадати день голосування і ніч підрахунку голосів. Я був у приміщенні Ленінградського райкому партії, куди привозили мандати з округів для підрахунку. Пізно вночі, за попередньою інформацією, що надходила від наших спостерігачів на виборчих ділянках, ми знали результати. Іван проходив однозначно зі значним відривом.

Я спостеріг цікаву сценку в коридорі райкому. Один із керівників (партійних чи комсомольських) району (обличчя мені було знайоме) виграв вибори в міськраду по якомусь із округів, і тут дуже емоційно став обійматися і цілуватися з друзями чи членами команди. Я упіймав себе на думці, що нині нарешті прийшла нова пора. Ми провели свого нікому не відомого кандидата у Верховну Раду, а відома особа, не менш як районного масштабу, так щиро радіє своєму виграшу в місцеву раду. Часи змінились.

Згадується, як Іван Заєць, Олександр Мосіюк і я стояли біля нашого будинку по вул.Наумова, 19, де ми жили. Вони - вже новообрані депутати. Такий піднесений стан охопив мене і я сказав: “Чи могли ми, хлопці, колись мріяти, займаючись активністю в клубі “Спадщина”, що ви досягнете таких вершин?!” Це був дійсно тріумф.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍