Олександр Кваченко - Невідома планета, Олександр Кваченко

— Ну і як? - запитав я.

— Все в межах норми. – відповіла Ліка. Звіряючись зі своїми показниками на планшеті.

— Добре, тепер мені просто вивчати бази. Я тут в інструкції бачив, що можна під розгін лягати. Тоді база навчається швидше.

— Розморозимо і вилікуємо перших співробітників, потім тобі організуємо.

— Ми тут повинні сказати тобі одну річ Мік. - почала Кіра і штовхнула під столом Ліку. Та все розглядала таблиці та графіки у планшеті.

— Що трапилося? - напружився я.

— Ти не зовсім здоровий Мік, за мірками наших світів Співдружності. - почала Ліка. Відклала планшет і пильно на мене подивилася.

— Це як?

— На своїй планеті ти, або твої предки зазнавали радіаційного випромінювання?

— Так в нас атомна станція на території держави вибухнула, також мати була на ній у період своєї роботи. Але така доза опромінення в нас вважалася нормою та загрозу здоров'ю не несла.

— Це за мірками вашого світу, за нашими це погано. – видала Ліка.

— І що в мене через цю проблему, скільки мені залишилося? - зажурився я, ось на тобі тільки жити почав і тут це.

— Ти неправильно нас зрозумів, - відразу сказала Кіра - ось ти Ліка наводиш страху. З організмом все гаразд, за попередньою оцінкою, мед капсули ти простягнеш десь до ста п'ятдесяти років, просто в тебе є те, чого в наших немає.

— Це як так? - загалом уже нічого не розумів я.

— У тебе в організмі Мік, відбуваються не властиві процеси як для людини, це якщо порівнювати з тутешньою медициною, та з історією аналізу подібних людей.

— Наприклад.

— Нам поки що не зрозумілий кінцевий ефект цих змін, але твоє тіло та організм взаємодіє з аномаліями, речовинами та матеріалами планети, які ви з Техом принесли останній раз.

— Чим це мені загрожує? – на перший погляд, нічого страшного, почуваюся нормально.

— Поки ти під наглядом мед капсул то нічим, але довгий неконтрольований вплив шкодитиме.

— І чому саме я маю таку реакцію?

— Ми думаємо в тебе організм поглинає аномальну енергію і використовує її для якихось своїх потреб, а якщо ти ще й далі харчуватимешся тваринами, або використовуватиме речовини з аномалій, то організм розвиватиметься, використовуючи ресурси аномалії для свого вдосконалення.

— Так це виходить, коли я вперше з'їв м'ясо, або концентрат з харчового синтезатора, то вже прийняв у себе аномальні компоненти й організм підлаштувався і почав з ними взаємодіяти. У вас не так?

— Ні у нас ці речовини організм не використовує, бо в нас бере лише частину для відновлення клітин. А в тебе повністю засвоюється.

— Як мені діяти. Мені не можна бути в аномаліях і не можна їсти з них тварин?

— Саме навпаки, судячи з первинних показників, з твоєї розморозки й до сьогоднішніх ти відновився дуже добре. Якщо за першої перевірки ти міг дотягнути до сімдесяти років життя, а за останньої вже намітилися зміни більш ніж удвічі кращі.

— А може бути побічні ефекти?

— Для того, щоб не було побічних ефектів, кожну нову речовину тобі потрібно просто спробувати під наглядом медичної капсули, а там як діятиме організм, вирішуватиме будемо його використовувати далі чи ні. - розповідала Кіра.

— Ось, наприклад, твоє тіло при використанні соку коренів з аномалії регенерує і відновлює своє тіло. Якщо для нас ця речовина тільки допомагає лікувати наші тіла, то у твоєму організмі ця речовина накопичується і створює свою структуру та постійну регенерацію. - перебила з палаючими очима Ліка - Ось дивись графік, що було у тебе на початку і зараз. Ти повинен згодом бути витривалішим і сильнішим.

— Це я так розумію те, чим захоплювалась Уна. – дівчата гаряче закивали головами. – Цікава перспектива, а що з інших аномалій?

— Ти їв їжу і з інших аномалій, але поки що широко розкрилася тільки ця. - роз'яснила Ліка. - Ми думаємо тобі просто трохи більше потрібно речовини й тоді з'являться зміни.

— Але я їв м'ясо з іншої лише аномалії, чому маю ефект із тієї, де була Уна.

— Я беру відповідальність на себе. - схопилася Ліка. - Я ввела тобі трохи речовини в медичній капсулі, а після позитивного ефекту, ввела все що у нас на той час було. Ти був єдиний на базі на кому можна було це перевірити. - заторохтіла вона.

— Очманіти. А спитати? – розлютився я.

— Це було вивірене застосування речовини, на Кірі ми пробували воно тільки лікує, ногу відновило повністю, а в тебе вбирається без залишку.

— Гаразд, щось мені їсти перехотілося. Дякую дівчинам за компанію я піду працювати. — і я пішов розлючений працювати, лабораторний щур я, отака правда життя.

День пройшов, як у тумані, робив щось, що не пам'ятаю.