Велена Солнцева - Не можна вбити, Велена Солнцева

Частина 28

Захар.

Залишив дівчину насамоті, цілком упевнений у її безпеці. Мама ніколи і нікому не дозволила б осквернити свою святу святих. Навіть така відьма як вона, злегка збожевільна, не дозволить шкідливій магії торкнутися її рослин, не кажучи про щось інше. Тож охранок на оранжерею було навішено більше, ніж на сховище скарбів нашої імперії.

Мені потрібно поговорити з батьком перед тим як підемо. Навіщо він сказав моїй відьмі про інквізиторів, чудово розуміючи що її не зачеплять. Хотів налякати? Але яка його мета? Незважаючи на опалу рід Харон не втратив свого впливу повністю, якусь частину безсумнівно втратили, але завдяки сильному магічному дару, з нами все ж таки доводилося рахуватись.

Братам нав'язали не найкращі посади, хоч вони могли претендувати на місця в раді, Леон так точно. Але під його керівництво віддали АТМ (академію темної магії), де він успішно прокручував свої справи, прикриваючись посадою. Хоча, можливо, за час моєї відсутності його поведінка змінилася. Нолан занадто серйозно ставився до своїх обов'язків інквізитора, тому з ним буде вкрай складно домовитися. Сподіваюся в дівчинці немає прихованого магічного дару, в такому разі ми уникнемо неймовірної кількості проблем. А те, що вони будуть навіть не сумніваюся, Настя нізащо не залишить подругу в біді, я в свою чергу не залишу відьму.

Батько сидів у своєму кабінеті, уважно вивчаючи рахунки, брати давно виїхали з батьківського будинку, відмовившись допомагати в утриманні цієї бездонної ями. Штатний некромант, що давно вийшов у відставку, не міг дозволити собі подібні витрати, особливо якщо від родового маєтку не було ніякого доходу, а чимала спадщина була промотана ще в далекій і надто бурхливій молодості.

Я йому не дорікав, вже давно звик до думки, що нам передали тільки ім'я і дар, що за словами батьків вже чимало. До того як я перемістився в немагічний світ, у мене був власний будинок на околиці Чарита, кілька гектарів родючої землі та непоганий річний дохід. Тепер важко сказати чи залишилося щось з цього, потрібно буде навідатися в банк, і якщо керуючий маєтком вирішив привласнити собі заробіток, то він пошкодує що народився на світ.

-Ти щось хотів?

Батько дивився на мене поверх своїх круглих окулярів.

-Навіщо ви напоїли Настю мором?
Це була вкрай неприємна отрута, яка душила свою жертву зсередини. І як я не розпізнав її одразу?
-Ти помиляєшся.

-Ні, тату, вона ледве не задихнулася.

Він потер підборіддя.

-Значить твоя мати просто виробовувала  молоду відьму. Якщо вона справді сильна, впоралась би інтуїтивно.

-Хто дозволив?
-Ти ж знаєш, їй не потрібен дозвіл.

Нервово пройшовшись кабінетом, сів у глибоке крісло навпроти.

-Навіщо ти сказав їй про інквізиторів?
-У дівчинки великий потенціал. - Він потер перенісся. - Якщо ти не хочеш взяти її за дружину, то братам слід придивитися. Подібним рівнем сили не розкидаються. Можливо, саме з її допомогою нам вдасться відновити своє становище.

Він так і не залишив цієї ідеї.

Настя

Поклавши пляшечку в сумочку, стрімко наводила порядок, розставляючи все по місцях. Пацюк допомагав мені, оскільки більшість інгредієнтів приніс саме він.

-Швидко ж ви освоїлися.

Ледве не випустила з рук баночку із сріблястим пилом, здається це був порошок із луски сирени.

-Обережніше, цей пил надто цінний щоб їм розкидатися.

На мене докірливо дивилися чорні, як у Захара очі. Злі, хижі риси обличчя трохи пом'якшували повні губи, які зараз кривилися в насмішкуватій посмішці.

-Ви мене злякали. - пробурмотіла, виправдовуючись за свою необачність.

-Я настільки страшний? - смоляні брови злетіли вгору.

Страшний, особливо коли знаю, що саме до нього мене вів рогатий біс, і те, що він у цьому будинку єдиний чистокровний демон. Але вголос сказала зовсім інше.

-Просто не очікувала що сюди може увійти хтось ще.

Пройшовши вздовж довгого ряду рослин, чоловік сперся об стіл, зовсім поряд зі мною. Обережно відступила під його пильним поглядом.

-І як вам у нашому світі?

-Поки що ще не розібралася.

Я почувала себе дуже некомфортно. Незважаючи на його показово розслаблену позу, він пригнічував.

-Чому ви відмовилися піти з моїм слугою?
Я не чекала такого питання, його очі хижо звузилися, і буравили мене уважним поглядом.

-Напевно тому, що він був страшний і рогатий.

-Хочете сказати, що якби я прийшов сам, то ви пішли б зі мною. - продовжував він допитуватись.

-Не факт. - заперечливо хитнула головою.

-Чому?
-Ви не на мій смак.

Леон відкинувши голову зареготав, правда зовсім не весело, а скоріше зло.

- Тобто мій брат припав вам до смаку, а я ні?

-Ваш брат теж не зовсім на мій смак, але ми переслідуємо одну мету.

-Дуже шкода. - Він окинув мене уважним поглядом. - Шкода втратити такий цінний екземпляр, стільки сили. – розчаровано простяг він.

-І вся не твоя. - почулося з боку дверей.

Полегшено зітхнула, здавалося, я весь цей час не дихала загіпнотизована чорним поглядом.

-Це ми ще подивимося. - багатообіцяюче відповів демон, не зводячи з мене погляду.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍