Аня Стар - (не) Вірний, або Ти моя, крихітко!, Аня Стар

Глава 20

Молоді люди вийшли з таксі біля Букінгемського палацу приблизно через годину. Їм пощастило, що цього дня в Лондоні не було заторів. Великі ворота плавно відчинилися, і двоє охоронців супроводили їх разом з особистим секретарем батька Вікторії.

Уперше, дивлячись на свій дім, Вікта не хотіла туди заходити і дивитися в очі батьків. До неї стало чітко доходити, які на них чекають наслідки, після того як вона сліпо піддалася своїм таємним бажанням. Принцеса Ертон зганьбила своє непорочне ім'я, а також увесь королівський рід, пішовши за покликом серця і любові. Їй стало страшно до тремтіння в усьому тілі, здавалося, що просто зараз з очей потечуть сльози, а хвиля паніки паралізує назавжди. Через свої переживання вона зовсім забула зателефонувати подрузі, яка встигла тричі обірвати її телефон.

"Батько напевно вже в курсі всього, та й мама повідомила йому, інакше тут був би переполох. А спецслужби батька давно відстежили весь шлях вчорашнього вечора. Починаючи клубом і закінчуючи номером таксі, на якому Редді привіз до себе, і відзвітували батькові. Як і зібрали досьє" - думаючи про це, Вікторія зрозуміла, що сама була б не проти дізнатися про Редкліффа Фейта побільше, але, мабуть, інформацію їй доведеться отримувати від батьків. Залишалося сподіватися на маму, вона завжди вміло уникала конфліктних ситуацій, захищаючи улюблену доньку.

Вікта зморщилася від прохолодного повітря і хвилювання. Попри літо, сезон дощів ще не минув, залишаючи по всій Британії вологий серпанок туманів. Редді накинув їй на плечі свою толстовку, а потім обійняв сильними руками. Вона здригнулася, коли відчула їхній тиск і тепло.

— Нічого не бійся, я ж поруч із тобою і нікуди не піду, — він поцілував її в верхівку, а потім подивився на екран свого смартфона, йому довелося надіслати повідомлення В'ячеславу, щоб він його не турбував, коли він буде в палаці.

— Мені страшно, що батьки не визнають тебе й накажуть вийти заміж за того блідолисого півня, м Вікта повернулася до нього обличчям, заплющуючи очі... — Обіцяй, що не дозволиш цього, для мене таке гірше за будь-які тортури, я ж зненавиджу себе і своє життя... без тебе, - вона не очікувала від самої себе подібних, сміливих слів, можливо так діяв на неї Редкліфф. Вона на мить зніяковіла, але знайшла в собі сили підняти на нього свій погляд, - Мені дедалі частіше здається, що правильніше відмовитися від титулу і привілеїв королівської сім'ї, поїхати кудись далеко і все почати заново. Але все відбувається до біса швидко, і я гублюся в незнанні того, чи готовий ти поїхати разом зі мною.

"Знову цей погляд кошеняти... Малюк, він ріже мене без ножа...", — тут же промайнуло в думках чоловіка.

А потім Редді зробив глибокий вдих, міцніше обіймаючи її. Він чітко розумів, що не хотів відпускати цю молоду жінку від себе, але не зміг знайти сили вигнати сумніви і скепсис, що прокралися. Адже давно давав собі обіцянки, що ніколи не допустить нового, вбиваючого почуття, яке в минулому не принесло йому нічого, крім болю і приниження.

"Я б хотів точно відповісти тобі правду і заспокоїти. Але, на жаль, сам до кінця не знаю, хто ти для мене? Що ж нам усім робити далі..."

— Містере Фейт... — секретар звернувся до юнака, а потім подивився на дівчину, — Ваша Високість... — чоловік чемно вклонився, — На вас очікують у кабінеті Його Високості, разом, — він навмисно уточнив, щоб не виникло незручної ситуації.

"А ось це зовсім неочікувано", — Вікторія очікувала, що спочатку батько забажає переговорити з Редді наодинці, можливо, пригрозить йому триматися від неї якомога далі або віддасть наказ охороні випровадити хлопця з палацу. Однак її нетерпимий до порушень "королівських заповідей" батько вирішив зробити незвичний для себе хід.

Секретар розкрив перед ними широкі двері. Хлопець і дівчина пройшли вперед у світле приміщення, міцно тримаючись за руки.

"Ласкаво просимо, чорт забирай!" —  Редді зробив глибокий вдих.

Апартаменти принца Алана чудово передавали характер свого господаря. Вишукано витриманий мінімалізм і надто монументальні деталі, починаючи від двох різьблених стільців з високими спинками і закінчуючи великим портретом герцога Единбурзького.

— Вікта... — Аланіс витончено піднялася і простягнула руку доньці, — Ми чекали на вас, — вона привітно посміхнулася Редкліффу.

— У даній ситуації я порекомендував би вам присісти, бо ця розмова забере надто багато нашого часу, - високий чоловік із волоссям кольору яскравого заходу сонця плавно розвернувся. Алан стояв біля вікна в повний зріст, спостерігаючи за Букінгемським садом.

Його очі, що палали внутрішнім полум'ям, оглянули молодого чоловіка, а потім зупинилися на доньці. Аланіс зрозуміла все без слів. Насуплений, суворий вигляд чоловіка міг змусити будь-кого позадкувати в страху назад.

— Прошу, сідай, Редкліффе, — жінка вказала на один зі стільців, а сама повела доньку на диван кремового кольору.

Коли чоловіки нарешті сиділи один навпроти одного, мовчання злегка затягнулося. В іншій ситуації Алан дістав би одну з сигар, подарованих йому на ювілей, а потім випив би одну склянку чудового шотландського віскі, але поруч були жінки. Він демонстративно поклав свій BlackBerry на чорну папку, що лежала на круглому журнальному столику поруч.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍