Джеймс Паттерсон - Бікіні, Джеймс Паттерсон

Анрі розслабився, і його рухи та жести стали менш напруженими. Він розповів про триденну подорож на «феррарі» до Флоренції, про часті зупинки по дорозі і про життя, у яке він уже почав уростати. Принаймні, так йому здавалося.

— Невдовзі після поїздки до Флоренції Джина розповіла мені про «Альянс» і про те, що Ян був його важливим учасником.

Сага про мандрівки Західною Європою скінчилася. Тіло Анрі знову напружилося, а темп його голосу змінився з неквапливого на уривчастий.

— Джина розповіла мені, що «Альянс» — це таємна організація, до якої входять кращі з кращих, під якими малися на увазі непристойно багаті та розбещені. Вона сказала, що їм потрібні «мої таланти», як вона висловилася. 1 додала, що моя робота буде щедро винагороджуватися.

Виявилося, що Джина мене не кохала. І спілкувалася зі мною із суто утилітарних міркувань. Звісно, це мене трохи зачепило за живе. Спочатку мені навіть захотілося її вбити. Але яка була б із того користь, Бене? Більше того, це було б просто ідіотством.

— Бо вони найняли тебе, щоб ти для них убивав?

— Звісно, — підтвердив Анрі.

— А яка з того користь «Альянсу»?

— Бенджаміне, — терпляче мовив Анрі. — Вони наймають мене не для того, щоб я робив відеохіти на продаж. Я роблю фільми виключно для них. І вони платять мені за те, щоб ці фільми дивитися.

Розділ 83

Анрі сказав, що вбивав заради грошей, і тепер його історія почала набувати загальних обрисів. Він убивав і робив фільми про ці сексуальні страти для обраної аудиторії за величезні гроші. Тепер кіношна обстановка, на тлі якої було вбито Кім, набула сенсу. То було щось на кшталт павільйонних декорацій. Але я не розумів, навіщо Анрі утопив Левона та Барбару Макденіелсів. Як же це пояснити?

— Ти розповідав мені про Підглядачів. І про своє відрядження на Гаваї.

— Так, я пам'ятаю. Розумієш, Підглядачі дозволяють мені великий ступінь творчої свободи, — пояснив Анрі. — Кім я вибрав по фотографіях. Хитрістю видурив інформацію з її агенції. Сказав, що мені потрібні її послуги як моделі, і спитав, коли вона повернеться з… «а де у неї, до речі, зараз фотосесія?»

Мені сказали місце зйомки, а решту я вже дізнався сам: конкретний острів, час прибуття й готель. Поки я чекав на Кім, я вбив маленьку Розу. Вона була ласим шматочком, amuse-bouche…

— Амюз що?

— Це означає засіб для посилення апетиту, пікантну закуску. У даному випадку «Альянс» не оплатив цієї роботи, і тому я виставив фільм на аукціон. Так-так, існує ринок для подібних речей. Таким чином я заробив трохи додаткових грошей, а потім зробив так, щоб цей фільм у кінцевому підсумку потрапив до голландця. Ян особливо полюбляє маленьких дівчаток, тому я хотів, щоб у Підглядачів слина котилася в очікуванні моїх нових робіт.

— Коли Кім прибула на Гаваї для фотосесії, я безперервно за нею стежив.

— Ти перебував там під іменем Нільс Бйорн? — спитав я. Анрі аж сіпнувся. А потім насупився.

— А звідки ти про це дізнався?

Я збагнув, що зробив помилку. Ні з того, ні з сього я пов'язав Джину Працці з жінкою, що зателефонувала мені, коли я був на Гаваях, і сказала, щоб я перевірив мешканця готелю на ім'я Нільс Бйорн. Ця несподівана здогадка, вочевидь, влучила в ціль — і викликала незадоволення в Анрі.

Цікаво, а навіщо Джині видавати Анрі? Що він приховав про їхні стосунки?

Це здалося мені важливою зачіпкою в історії Анрі, але я зробив собі попередження. Заради власної безпеки я мушу бути дуже обережним, щоб не розізлити Анрі. Дуже обережним.

— Хтось дав наводку поліції, — відповів я. — Що якийсь торговець зброєю знімав номер у готелі «Вейлі Прінсес» на ім'я Нільс Бйорн саме тоді, коли зникла Кім. Його так і не встигли допитати.

— Ось що я тобі скажу, Бене, — мовив Анрі. — Нільс Бйорн — то був я, але я вже знищив документи на це ім'я. І більше ніколи ними не скористаюся. Тому це тобі вже нецікаво.

Раптом він рвучко встав зі свого стільця й поправив навіс так, щоб закритися від прямих сонячних променів. Я ж скористався цим часом для того, щоб вгамувати свої нерви.

Міняючи записану касету на нову, я почув, як Анрі тихо мовив:

— Сюди хтось їде.

І знову моє серце почало відбивати в грудях чечітку.

Розділ 84

Прикривши очі долонею, я поглянув на колію, що тягнулася крізь пустелю на захід, — і помітив, що з пагорба до нас спускається седан темного кольору.

Анрі швидко зорієнтувався:

— Негайно! Забирай свої речі, свою склянку та стілець — і мерщій у причіп.

Я зробив так, як він сказав, і поквапився до причепа, а слідком за мною увійшов Анрі. Він зняв із гачка ланцюг і поклав його під раковину. Мені ж він віддав мою куртку й наказав сховатися в туалеті.

— Якщо наш гість не на жарт розійдеться, — попередив Анрі, — то, можливо, мені доведеться спекатися його. Це означає, що ти станеш свідком убивства, Бене. Повір мені, тобі не буде від цього ніякої користі.

Я протиснувся до крихітного туалету й поглянув на свою пику в дзеркалі, перш ніж вимкнути світло. У мене виросла триденна борода, а сорочка пом'ялася. Я мав непрезентабельний вигляд і був схожий на бомжа.

Стінка туалету була тонка, і я чув крізь неї все. У двері причепа постукали, й Анрі відчинив їх. Почулися важкі кроки.

— Ласкаво просимо, констебле. Мене звуть брат Михайло, — сказав Анрі.

Почувся