Іван Антонович Єфремов - Туманність Андромеди, Іван Антонович Єфремов

Веда наздогнала її, і обидві попливли до величезного гумового острова, що вигравав сріблом за півтора кілометра від набережної стадіону. Плоска, на одному рівні з водою, поверхня острова була оточена рядами наметів у формі черепашок з перламутрової пластмаси таких розмірів, щоб захистити від сонця й вітру тричотири особи і повністю ізолювати їх від сусідів.

Обидві жінки лягли на м’якій, гойдливій підлозі «раковини», вдихаючи вічно свіжі пахощі моря.

– Відтоді, як ми бачились на березі, ви ще більше засмагли! – сказала Веда, оглядаючи подругу. – Були біля моря чи це пілюлі загарного пігменту?

– Пілюлі ЗП, – призналася Евда. – Я була на сонці тільки вчора й сьогодні.

– Ви справді не знаєте, де Рен Боз? – допитувалась Веда.

– Приблизно знаю, і цього мені досить, щоб турбуватися! – тихо відповіла Евда Наль.

– Хіба ви хочете?.. – Веда замовкла, не довівши до кіпця думки, а Евда підвела ліниво опущені повіки і прямо глянула їй у вічі.

– Рен Боз мені здається якимсь безпорадним, ще не зрілим хлопчиськом, – нерішуче заперечила Веда, – а ви така цільна, з могутнім розумом, не поступаєтесь жодному чоловікові.

– Це мені говорив і Рен Боз. Але ви помиляєтесь в його оцінці, такій же однобічній, як і сам Рен. Це людина сміливого і могутнього розуму, величезної працездатності. Навіть тепер на планеті небагато знайдеться таких людей. В поєднанні з його здібностями інші його якості здаються недорозвиненими, бо вони такі, як у середніх людей або навіть більш інфантильні. Ви правильно назвали Рена – він хлопчисько, але разом з тим він – герой у точному розумінні цього слова. От Дар Вітер – у ньому теж є щось хлопчаче, але воно просто від надмірності фізичної сили, а не від нестачі її, як у Рена.

– А якої ви думки про Мвена? – поцікавилась Веда. – Тепер ви краще познайомилися з ним?

– Мвен Мас – красива комбінація холодного розуму і архаїчного шаленства бажань.

Веда Конг розсміялася:

– Як би мені навчитися такої точності характеристик!

– Психологія – мій фах, – знизала плечима Евда. – Але дозвольте мені тепер поставити вам запитання. Ви знаєте, що Дар Вітер дуже приваблює мене?..

– Ви побоюєтесь половинчастих рішень? – зашарілась Веда. – Ні, тут не буде згубних половинок і нещирості. Все до дзвінкості ясно. – І під допитливим поглядом ученогопсихіатра Веда спокійно вела далі: – Ерг Ноор… наші шляхи розійшлися давно. Тільки я не могла підкоритися новому почуттю, поки він у космосі, не могла віддалитись і тим послабити силу надії, віри в його повернення. Тепер це знову точний розрахунок і впевненість. Ерг Ноор усе знає, але йде своїм шляхом.

Евда Наль обняла тонкою рукою плечі Веди.

– Виходить, це Дар Вітер?

– Так! – твердо відповіла Веда.

– А він знає?

– Ні. Потім, коли «Тантра» буде тут… Чи не пора нам повернутися? – вигукнула Веда.

– Мені пора залишити свято, – сказала Евда Наль, – відпустка закінчується. Попереду – велика нова робота в Академії Горя і Радості, а мені треба ще побачити дочку.

– У вас велика дочка?

– Сімнадцять. Син набагато старший. Я виконала обов’язок жінки з нормальним розвитком і спадковістю – двоє дітей, не менше. А тепер хочу третю – тільки дорослу!

Евда Наль посміхнулась, і її зосереджене обличчя засяяло ласкою кохання.

– А я уявила собі славного великоокого хлопчика… з таким же лагідним і здивованим ротом… але з ластовинням і кирпатенького, – лукаво сказала Веда, дивлячись перед собою.

Її подруга, помовчавши, спитала:

– У вас ще немає нової роботи?

– Ні, я чекаю «Тантру». Потім буде тривала експедиція.

– Поїдемо зі мною до дочки, – запропонувала Евда, і Веда охоче погодилась.

Всю стіну обсерваторії закривав семиметровий гемісферний екран для перегляду знімків та фільмів, знятих потужними телескопами. Мвен Мас увімкнув оглядовий знімок ділянки неба поблизу північного полюса Галактики – меридіональну смугу сузір’їв од Великої Ведмедиці до Ворона і Центавра. Тут, у Гончих Псах, Волоссі Вероніки та Діві, була силасиленна галактик – зоряних островів всесвіту у вигляді плоских коліс або дисків. Особливо багато їх було відкрито у Волоссі Вероніки – окремі, правильні і неправильні, в різних поворотах і проекціях, інколи надзвичайно далекі, на відстані мільярдів парсеків, іноді згуртовані в цілі «хмари» з десятків тисяч галактик. Найкрупніші галактики мають від двадцяти до п’ятдесяти тисяч парсеків у діаметрі, як наш зоряний острів або галактика НН 89105 + СБ23, що в давнину називалася М31, або туманність Андромеди. Маленька, ледве сяюча туманна хмарка була помітна з Землі неозброєним оком. Уже давно люди розкрили таємницю цієї хмарки. Туманність виявилась велетенською колесоподібною зоряною системою, у півтора раза більшою, ніж навіть наша гігантська Галактика. Вивчення туманності Андромеди, незважаючи на відстань чотириста п’ядесят тисяч парсеків від земних спостерігачів, дуже допомогло пізнанню нашої власної Галактики.

З дитинства Мвен Мас пам’ятав чудові фотографії різних галактик, одержані за допомогою електронного інверсування оптичних зображень або радіотелескопами, що проникають ще далі в глибини космосу, як, наприклад, два велетенські телескопи – Памірський та Патагонський, кожний по чотириста кілометрів у діаметрі. Галактики – дивовижні скупчення сотень мільярдів зірок, відстань між якими становить мільйони парсеків, – завжди збуджували в ньому шалене бажання узнати закони їх будови, історію їхнього виникнення і дальшу долю. І головне, що тепер непокоїло кожного жителя Землі, – питання про життя на незліченних планетних системах цих островів всесвіту, про палаючі там вогні думки та знання, про цивілізації людства в таких надзвичайно віддалених просторах космосу.

На екрані з’явилося три зірки, які називали стародавні араби Сіррах, Мірах та Альмах – альфа, бета і гама Андромеди, розташовані на висхідній прямій. По обидва боки від цієї лінії розташувалися дві близькі галактики – гігантська туманність Андромеди і красива спіраль М33 в сузір’ї Трикутника. Мвен Мас не захотів ще раз побачити їх знайомі сяючі обриси і перемінив металеву плівку.

Ось галактика, відома з давніхдавен, названа тоді НГК 5194 або М51 в сузір’ї Гончих Псів, віддалена на мільйони парсеків. Це одна з небагатьох галактик, які видно від нас плазом, перпендикулярно до площі «колеса». Яскраво сяюче щільне ядро з мільйонів зірок, з двома спіральними рукавами. Їхні довгі кінці здаються все слабшими й туманнішими, поки не зникають у темряві простору, протягуючись у протилежні одне одному боки на десятки тисяч парсеків. Між рукавами, або головними гілками, чергуючись з чорними проваламизгустками темної матерії, простягаються короткі струмені зоряних згущень і хмар світного газу, зігнуті точнісінько так, як лопатки турбіни.

Дуже гарна величезна галактика НГК 4565 в сузір’ї Волосся Вероніки. На відстані семи мільйонів