Роджер Пілкінгтон - Янові скарби

Ось Пітер хрипко зойкнув — то рибалка ухопив його за горло і здушив щосили. Кинувши швидкий погляд у кормове вікно, Майкл побачив, що ворожий бот все ще тримається на відстані од «Норця». Тоді він одсунув засув, схопив маслянку, відчинив двері стернової рубки і побіг вузеньким містком уперед. Ставши на коліна біля рибалки, він бризнув мастилом йому просто в обличчя: раз, другий, третій. Страшно зойкнувши, бандит розімкнув свої смертоносні обійми, а Майкл шмигнув назад у рубку.

Підтягаючи Джо все ближче до поручнів, Віллем бурмотів щось по-голландськи. Та ось він раптом відпустив його і скочив на рівні. Джо звівся спочатку на коліна, потім на ноги, і тим часом як він, хитаючись, силкувався знайти рівновагу, Віллем щосили шпурнув його на поручні. Джо повис між стояками; голландець взяв його за ногу й, натуживши всі сили, перекинув через борт. Не чекаючи, поки Джо плюхнеться у воду, Віллем помчав на допомогу Пітерові, якому доводилось дуже скрутно.

— Молодець, Віллеме! — вигукнув Майкл.

Вони тепер наближалися до бакена номер два і хвилин через десять мали вийти в судноплавний канал, де можна було розраховувати на допомогу.

— Урра! — крикнула Керол, коли мимо корми проплив, бовтаючись у воді, Джо. — Минулого разу викупався Білл. Тепер ваша черга. — І вона погрозливо махнула багром.

Кинувши на неї лютий погляд, Білл уповільнив хід і подав руку Джо, що саме підплив до бота. З допомогою «хазяїна» Білл перетягнув приятеля через борт. Джо упав на дно судна.

А з рибалкою не так-то легко було справитися. Хоч Майклова маслянка в скрутний момент і врятувала Пітера, обидва хлопці напружували всі сили, щоб утримати бандита. Міцні удари його кулаків так і сипалися на них й дуже боляче вражали.

Нараз у голові Майкла блиснула ще одна ідея. Закріпивши штурвал, він вибіг із стернової рубки і просковзнув у камбуз. Ту ж мить вискочив звідти з пляшкою в руках і помчав на палубу. Тут йому довелося зачекати, поки рибалка повернеться до нього спиною. А тоді вмить вийняв корок з пляшки і облив рідиною бандитову спину від шиї до самих ніг.

— Дивіться! — крикнув він. — Зараз він сам плигне через борт. — Майкл запалив сірника і підніс його до рибалки. — Стережіться, хлопці! Він горить!

У пляшці був метиловий спирт, яким Майкл облив нападника. Полум'я швидко охопило одежу бандита. Віллем і Пітер ледве встигли відскочити від нього. Рибалка звівся на ноги й замолотив руками, намагаючись погасити полум'я, та коли вогонь почав добиратися до тіла і з шипінням зайнялося волосся, він перескочив через поручні й кинувся у воду.

Весь побитий, в синцях, Пітер все-таки не міг стриматися від сміху, побачивши, як Майкл стрімголов мчить до стернової рубки, щоб вирівняти курс катера.

— Ну, от і все! — вигукнув Віллем. — Отак-то!

— Гм… Я певен, бандити ще щось придумають, — зауважив Пітер. — Барильце, яке ми оце тягнемо під водою, надто багато для них важить.

Тим часом Білл підібрав рибалку, і тепер — як помітили, пройшовши на корму, Пітер і Віллем — на ворожому судні почалася військова рада.

— Як ти себе почуваєш, Пітере? — співчутливо спитала Керол.

— Нічого, все гаразд. Що ж вони далі робитимуть?

— Не знаю. Хотіла б я це знати.

— Вони ось-ось почнуть новий напад, — сказав Віллем, все ще віддихуючись. — Їм не можна зволікати: вісім-десять хвилин — і ми вже будемо в безпеці.

Пірати і самі це добре розуміли. Бакен Крабен Крік номер два лишився позаду, а попереду уже було видно баржі, що вервечкою випливали з-за повороту Кітін Мастгату.

Тільки-но Віллем замовк, як на вельботі почалось якесь пожвавлення, а трохи згодом «хазяїн» подав Біллові знак наздогнати «Норця». Пітер постукав у вікно стернової рубки, щоб підбадьорити Майкла, і зайняв позицію біля шлюпбалки. Віллем завбачливо озброївся багром і чекав, що буде далі.

Вельбот, якому не доводилось тягти під водою барильце зі скарбами, швидко наздоганяв «Норця», але цього разу підходив не до корми, а збоку й був уже на кілька ярдів від нього.

— Всі на цей борт! — наказав Пітер. — Вони знову збираються взяти нас на абордаж. Відбивайтесь як можете, бийте чим попало.

Поки пірати йшли на зближення, команда «Норця» вишикувалася біля поручнів. Джіл стискала в руках румпель, Керол міцно тримала свою зброю. Віллем приготувався завдати багром могутніх ударів. Усі завмерли в напруженому чеканні.

Вельбот повернув крутіше і йшов тепер не більш як за вісім футів від «Норця». Нараз рибалка випростався і кинув якусь річ, яка брязнула на край кормової палуби, саме біля шлюпбалки, і з неї щось потекло. Джо поспіхом відкрив коробку сірників.

— Стережись! — крикнув Пітер. — Тікайте на той бік! Це бензин!

Ледве вони встигли відскочити, як блиснув сліпучий вогонь і стіну кормової каюти охопило полум'я — великі оранжеві язики поповзли по палубі, відтискаючи Пітерову команду все далі. А тим часом Білл перехилився з вельбота і матроським ножем почав швидко перерізати линву, до якої був прив'язаний трос з барильцем. Джо ухопився за трос і, як тільки Білл перерізав линву, четверо піратів заходилися витягати скарби. А «Норець» з палаючою кормою, звільнившись від підводного вантажу, стрімко рвонувся вперед. Від швидкого ходу вітер роздмухував полум'я.

— Уповільни хід! — заволав Пітер, стукаючи у вікно стернової рубки. — Треба погасити вогонь.

Каністри з пальним стояли на кормі і, якби вогонь добрався до них, «Норець» злетів би у повітря.

Майкл вискочив із стернової рубки з вогнегасниками в руках. Пітер схопив один з них і оббризкав рідиною палубу вздовж бортів. Фарба на ній уже закипіла і взялася пухирцями, але полум'я вдалося зупинити, хоч воно ще й не збиралося відступати. Віллем схопив відро на мотузці і з усієї сили почав заливати водою палубу, змиваючи за борт палаючу рідину. Джіл енергійно гасила шваброю окремі осередки пожежі, а Керол схопила тліючі кранці й занурила їх у воду.