Іван Антонович Єфремов - Година Бика

глибоко прихованому в серцях чоловіків Торманса. Евіза і Фай завмерли. Стиснуті губи обох жінок ледь розтулились, показавши ідеальні зуби, а їхні сяючі очі переможно сміялись. Вони врочисто заспівали протяжний стародавній іранський гімн:

«Сп’яніла і закохана

Вночі, мов неземна,

В шовках напівзростебнутих

І з келихом вина…

Палка жага в очах її,

Нудьга у згині губ!»

Громовиця звуків розсипалась дрібно й глумливо, змусивши глядачів зачаїти подих. Нерухомі тіла з чорного й зеленого металу ожили знову. Не сходячи з місця, вони згиналися в такт музиці, виграючи навдивовижу слухняними і сильними м’язами. Як вода під поривом вітру, оживали раптово й швидкоплинно руки й плечі, живіт і стегна. Ці короткі спалахи злилися в один безперервний потік, що перетворив тіла Евізи й Родіс у щось невловиме й надзвичайно привабливе. Музика урвалася.

— Ха! — вигукнула Евіза й Фай, разом опускаючи руки.

Жінки за портьєрами заціпеніли від жаху, коли побачили, що Чойо Чагас і члени Ради Чотирьох під впливом гіпнотичної музики нахилились уперед і вивалилися з крісел, але тут же спохопилися, вдаючи, нібито нічого не сталось, і несамовито заляскали долонями по бильцях, що означало вищу похвалу.

Родіс і Евіза вибігли.

— Як можна! — докірливо сказала Олла Дез, яка уважно спостерігала дивовижний танок.

— Ні, це чудово! Дивіться, тормансіан як шоком уразило! — вигукнув Дів Сімбел.

Справді, глядачі в палаці Цоам мали вигляд розгублений, а жінки, що повернулися на свої місця, принишкли, вражені побаченим. Однак, коли з’явилися Фай Родіс і Евіза Танет, їх привітали гучними ударами по кріслах і схвальними вигуками.

Родіс повернулася до товаришів у зорельоті, на пальцях показала, що батареї розрядилися, і вимкнула СДФ. Олла Дез теж перервала передачу з «Темного Полум’я» і сказала:

— Родіс іноді поводиться як школярка третього циклу.

— Але ж вони справді були чудові! — заперечив Гріф Ріфт. — Я не порівнюю їх з вами. Ви — богиня танцю, але тільки на Землі.

— Безумовно, я переможена тут, — погодилась Олла. — Родіс і Евіза вміло скористалися впливом ритмів на підсвідомість. Спільний ритмічний спів, кружляння вважалися в давнину як елемент магії для впливу на людей, так само як воєнні марширування і спільна гімнастика у йогів. Тантричні «червоні оргії» в буддійських монастирях, містерії на честь богів кохання і родючості в храмах Еллади, Фінікії і Риму, танці живота в Єгипті й Північній Африці, «чарівливі» танці Індії, Індонезії і Полінезії в минулі часи справляли на чоловіків не стільки еротичний, як гіпнотичний вплив. Лише набагато пізніше психологи розібралися в поєднанні зорових асоціацій — головного почуття людини в її відчутті краси, міцно спаяного з еротикою сотнями тисячоліть природного відбору найдосконалішого. Гнучкість і музичність жіночого тіла недарма справіку порівнювалися з танцем змій. Фай Родіс, як історик, відібрала все гіпнотичне з давніх танців, і ефект виявився незаперечним, але коли вона встигла навчити Евізу?

— Отож не слід звинувачувати Родіс у легковажності й необдуманості дій. Цей танок вона, як видно, готувала давно, аби показати їхню спорідненість із нами, — переконано сказав Гріф Ріфт.

Поза стінами садів Цоам на другому заломі передгір’їв ріс невеликий лісок, дерева в ньому настільки були схожі на земні криптомерії, що навіть здалеку викликали в Родіс припливи туги за рідною планетою. Криптомерії росли довкруг її школи першого циклу. Перший цикл був найважчим у дитинстві. Після свободи і безтурботності нульового циклу наставала пора суворої відповідальності за свої вчинки. Маленька Фай часто тікала в затінок криптомерієвого гаю, щоб там виплакатися.

І нині, опинившись за межами палацу і прогулюючись з інженером Таелем, Родіс кинулась до дерева і пригорнулась до його стовбура, вдихаючи рідний запах смоли й кори, нагрітої сонцем. Скафандр заважав їй відчути запах живого дерева, бо притуплював притаманне землянам загострене відчуття навколишнього шкірою всього тіла, а від стовбура пахло лише пилом.

Почуття безвиході, забуте з часів інфернальних випробувань, стисло груди Родіс, і вона опустила голову, аби Евіза й Вір не прочитали на її обличчі тугу за батьківщиною. Рідне дерево ошукало. А скільки ще чекає тут обманів, насамперед серед людей, схожих на земних і таких чудових душевно!

Інженер Таель під різними приводами провів перед землянами близько сотні товаришів і знайомих. Незважаючи на дивовижну однорідність групи, гості із Землі порадили вилучити майже тридцять чоловік. Такий високий відсів спочатку приголомшив Таеля. Земляни пояснили, що вони розпізнали не лише прямих носіїв зла і заздрісників, які приховували свою пошкоджену, неповноцінну психіку, а й тих, чиї прагнення до знань і духовної свободи поступалися властивим нетренованій людині недолікам її психіки.

Через вісім днів людей Торманса зібралося достатньо, щоб розпочати сеанси. На подив землян, це були лише «джи» — довгоживучі: технічна інтелігенція, вчені, люди мистецтва. Фай Родіс зажадала, щоб запросили й «кжи» — короткоживучу молодь. Інженер Таель збентежився.

— Вони не одержують достатньої освіти, і ми майже не спілкуємося з ними. Тому я не знаю тих, які заслуговують довір’я. І до того ж навіщо це їм?

— Я даремно змарнувала на вас час, — суворо сказала Родіс, — якщо ви досі не збагнули, що майбутнє може належати або всім, або нікому.

— У них класове гноблення принизливіше, ніж було у нас при феодалізмі! — вигукнула Чеді. — Відгонить рабовласницьким ладом!

Тормансіанин побагровів, губи його затремтіли, і він втупив свої фанатичні очі в Родіс з такою собачою відданістю і благанням, що Чеді стало ніяково.

— Справді, у нас різко розділені ті, що мають право на освіту, і неосвічені. Але ж вони відбираються за реальними здібностями з усієї маси дітей, які народжуються. І вони сповна щасливі, ці люди «кжи»!

— Цілком так само, як і ви, «джи». Ви займаєтесь обраною справою, творите, робите відкриття. Тоді чим пояснити ваші шукання й душевні терзання? Ні, я бачу, що ми досягли ще небагато чого. Це мій прорахунок! Прогулянки відміняються, і ми з вами візьмемось до історичної діалектики.

Переляк, що сягав відчаю, не сходив з обличчя Таеля.

«Він чекає нещадної розправи за кожну помилку, — здогадалася Чеді. — Очевидно, тут такий спосіб спілкування з людьми».

Незважаючи на всі труднощі й перешкоди, показ фільмів відбувся через шістнадцять днів.

У спекотній улоговині, де стебла напівсухої трави, що коливалися вітром, були чи не єдиними ознаками життя, виник такий близький, приголомшливо схожий на Землю світ.

Гріф Ріфт і Олла Дез скористалися вигином захисного поля як внутрішньою поверхнею екрана і, змінюючи кривизну, утворили під кручею пагорба велику сцену.

Для мешканців планети Ян-Ях усе тут було незвичайним: і плавання потайки на низьких надувних плотах по темному