Арістофан - Комедії

те, як вони все пили

й наїдались.

Перший хлопець

«Добре поївши й попивши…»

Трігей

Пісень заспівали, напевно?

Перший хлопець

«Рушили знов на твердині завзято

з пронизливим криком».

Трігей

Пропадь, плюгавий хлопче, з тими війнами!

Одне й те саме плещеш. Чий же будеш ти?

Перший хлопець

1290 Хто, я?

Трігей

Та ти ж, а хто ще?

Перший хлопець

Я син Ламаха.

Трігей

Ось воно що!

Як же я зразу в тобі не впізнав горезвісної вдачі

Страхо-ламахо-ломако-шоломно-проломного роду!

Іди собі! Підспівуй в ногу списникам!

А де син Клеоніма? Заспівай-но щось.

Для проби. Хоч і знаю, що про війни ти, —

Якщо пішов у тата, — не співатимеш.

Другий хлопець

(співає)

«Гордо саієць якийсь приміряє мій щит

бездоганний,

В битві мені довелось кинуть його у кущі».

Трігей

1300 Хлопче, скажи-но мені, ти, бува,

не про батька співаєш?

Другий хлопець

(продовжує)

«Душу зате врятував я…»

Трігей

Навіки свій рід осоромив.

Заходьмо в хату. Далебі, ця пісенька

Про щит тобі назавжди в пам'ять врізалась.

Ти щодо цього, бачу, — батько вилитий.

ЕКСОД

Трігей

(до хору)

А вас, що сіли за столи, нехай одне турбує:

Жувати, хрумати усе на совість, не на жарти.

Ану, скоріш пускайте в рух

Обидві щелепи, ану! На те й у вашім роті

1310 Біліють зуби-гостряки, щоб ними гризти, м'яти.

Корифей

Довір уже цю справу нам. Спасибі за пораду.

Ану, хто голоду зазнав, — на заячину кинься!;

Не кожен день таке бува,

Щоб під ногами пироги отак собі валялись.

Тож уминайте, дорогі, щоб потім не жаліти!

Трігей

Друзі, тепер нам замовкнути треба: пора

наречену виводити з дому;

І смолоскипи весільні нести, закликати

усіх і гуртом веселитись.

Потім на поле ми вийдемо всі зі знаряддям

селянським своїм, та спочатку,

Гей, потанцюймо на славу, попиймо,

Гіпербола геть у три шиї прогнавши!

(Танцюють.)

1320 Помолімся ж усі, нехай з ласки богів

Розквітає Еллада у щасті й добрі,

Хай добірний ячмінь заколоситься в нас,

Хай не бракне вина, хай нам смокви дають

Соковиті плоди.

Нехай славних дітей нам народять жінки,

Хай усе те добро, що з війною пішло,

Нам повернеться знов, але більше стократ.

Хай ніколи вже меч не заблисне!

З дому рушає весільний похід з нареченою Достачею.

Трігей зустрічає її.

Трігей

Майнемо на поле, жінко!

1330 Отам уже ми поспимо

Уволю з тобою!

Гімен-Гіменей, о!

(Обнімає Достачу).

Корифей

Досяг справедливо ти

Блаженства найвищого.

Хор

Гімен-Гіменей, о!

Гімен-Гіменей, о!

Трігей

Що зробимо з нею?

Хор

Що зробимо з нею?

Трігей

Наситимось нею!

Хор

1340 Наситимось нею!

Корифей

Ану жениха беріть

На плечі — і кроком руш!

До виходу, друзі!

Хор

Гімен-Гіменей, о!

Гімен-Гіменей, о!

Трігей

Щасливо живіть собі,

Не знайте турбот війни,

А смокви зривайте!

Хор

Гімен-Гіменей, о!

1350 Гімен-Гіменей, о!

Корифей

Добрячий сучок його,

М'яка її смоква!

Трігей

То їжте ви, їжте всі,

Вином напивайтеся!

Хор

Гімен-Гіменей, о!

Гімен-Гіменей, о!

Трігей

(до глядачів)

Ну щастя-здоров'я вам!

А хто хоче ласощів —

До нас прилучайся!

Весільний похід покидає сцену.

ЛІСІСТРАТА

ДІЙОВІ ОСОБИ

Лісістрата, Калоніка, Мірріна — афінянки.

Лампіто, спартанка.

Хор стариків.

Стрімодор, Дракет, Філург — їх провідці.

Хор жінок.

Стратілліда, їх провідця.

Афінський радник.

Кілька жінок.

Кінесій, чоловік Мірріни.

Слуга і дитина Кінесія.

Спартанський вісник.

Спартанські й афінські посли.

Скіфи, вартові.

Афіняни.

Дія відбувається перед афінським Акрополем у дні Пелопоннеської війни.

ПРОЛОГ

Сцена являє собою афінський Акрополь.

На площадку перед ним виходить Лісістрата.

Лісістрата

Коли на Коліаду й Вакханалії

А чи на свято Пана їх покликати, —

Не розминутися тоді з тимпанами.

А нині жінки ще немає жодної,

Окрім сусідки, що надходить першою.

Входить Калоніка, стара афінянка.

Вітаю Калоніку!

Калоніка

Й Лісістрату теж.

Що трапилось? Чого ти, дочко, хмуришся?

Тобі не личить брови гнути луками.

Лісістрата

Що ж, Калоніко, як палаю серцем я,

10 Жіночим нашим горем все печалюся, —

Вважають-бо занадто нас лукавими

Чоловіки.

Калоніка

Так, далебі, і є воно.

Лісістрата

Коли ж сюди зібратись їм наказано,

Щоб про важливі справи нам порадитись,

То сплять і не приходять.

Калоніка

Прийдуть, подруго!

Адже нелегко з дому жінці вибратись.

Одна — ще чоловіком заклопотана,

Гукає та рабиню, та — з дитиною

Не впоралась, а та — з пранням чи сніданням.

Лісістрата

20 Але ж і інші, важливіші є у них

Турботи.

Калоніка

Що ж це, Лісістрато, любонько?

Для чого нині нас, жінок, скликаєш ти?

Яка там справа?

Лісістрата

Та велика.

Калоніка

Й груба теж?

Лісістрата

Зевс свідок, груба!

Калоніка

Як же не зібратись нам!

Лісістрата

Не в тому річ. А то б швиденько збіглися!

Та незвичайну справу я замислила,

Без сну всі ночі я над нею думала.

Калоніка

І річ тонку напевне ти надумала?

Лісістрата

Таку тонку, що для Еллади цілої

30 Єдиний порятунок у жінках лише.

Калоніка

В жінках? Не так багато вже й бракує нам!

Лісістрата

Від нас залежить доля міста нашого,

А ні — пропасти всім пелопоннесянам!

Калоніка

Оце найкраще, далебі! Пропасти всім!

Лісістрата

І беотійці мають всі загинути.

Калоніка

Не зразу всі, — облиш хоча б угрів для нас!

Лісістрата

Щодо афінян, то не говоритиму

Про них нічого — й так все зрозумієш ти.

Коли усе жіноцтво об'єднається, —

40 Всі беотіянки, пелопоннесянки

І ми, — Елладу разом ми врятуємо.

Калоніка

Що ж можем ми, жінки, зробить розумного

І славного, ми, чепурненько прибрані,

У жовтожарих платтях, нарум'янені,

В хітонах кіммерійських і сандаліях?

Лісістрата

Від них-то порятунку сподіваюсь я —

Від черевичків, хусточок шафранових,

Духів, рум'ян і платтячка прозорого.

Калоніка

Та як же це?

Лісістрата

А так, що із мужів ніхто

50 Не візьме списа вже один на одного.

Калоніка

Шафраном плаття, далебі, я викрашу.

Лісістрата

Мечів не візьмуть…

Калоніка

В кіммерійський стрій вдягнусй

Лісістрата

Ані клинків.

Калоніка

Куплю собі сандалії!

Лісістрата

Хіба ж не слід було жінкам посходитись?