Мішель Уельбек - Платформа

Жан-Іва. Ми мало спали в літаку, тому цей день залишив у мене відчуття веселої феєрії, яка дуже дивно виглядала у величезній майже порожній будівлі. Три тисячі людей працювали тут протягом тижня, але сьогодні, в суботу, нас було тільки троє, не рахуючи охоронців. Зовсім поряд у комерційному центрі Еврі дві ворогуючі банди з’ясовували стосунки за допомогою ножів, бейсбольних биток та пляшок із сірчаною кислотою. Згодом поліція нарахувала семеро загиблих, двоє з яких були простими перехожими, а ще один — поліцейським. Подію широко висвітлювали по радіо та на телебаченні; але на той час ми про все це не знали. У стані трохи нереального збудження ми розробляли програмну платформу розподілу світу. Пропозиції, які я мав внести, стануть підґрунтям для мільйонних інвестицій або створення сотень робочих місць. Такого в моєму житті досі ще не було і від цього ледь паморочилось у голові. Я просторікував увесь ранок, але Жан-Ів уважно мене слухав. Він був твердо переконаний, як потім сам зізнався Валері, що якщо мені начепити вуздечку, то на мене може зійти осяяння. Втім, на його думку, я лише виклав нову ідею, тоді як остаточне рішення залишалося за ним.

Проблема з арабськими країнами була вирішена дуже швидко. Враховуючи їх безглузду релігію, було очевидно, що будь-яка сексуальна індустрія тут просто неможлива. Отже, туристи, які обиратимуть ці країни, мають задовольнитися сумнівними радощами пригод. Бодай як, але Жан-Ів вирішив продати найбільш збиткові клуби «Агадір», «Монастир» та «Джерба». Залишалось іще два клуби, які б можна було занести до каталогу «Нових пригод». У Маракеш туристи із задоволенням каталися б на верблюдах, а в Шарм-Ель-Шейху — споглядали за червоними рибками або їздили на екскурсію до Сінаю[61], до місця гарячої води, туди, де в Мойсея «зірвало дах», за висловлюванням одного єгиптянина, якого я зустрів три роки тому під час екскурсії фелюгою до Долини Королів. «Атож! — відверто кип’ятився він. — Саме тут можна побачити вражаючу кількість гальки… Легко повіриш у існування єдиного Бога!..» Здавалося, ця розумна та часто-густо кумедна людина якось по-особливому уподобала мене, бо я був один француз у групі, а він з невідомих культурних та сентиментальних причин захоплювався, щоправда теоретично, Францією. Постійно розмовляючи зі мною, він буквально врятував мою відпустку. Завжди бездоганно одягнений, років п’ятдесяти, засмаглий з невеликими вусиками… Біохімік за фахом, він емігрував до Англії одразу після завершення свого навчання і добився там шаленого успіху в галузі генної інженерії. Час від часу приїжджаючи до своєї рідної країни, щодо якої він зберіг особливе почуття прихильності, він, проте, не завжди міг знайти цензурні слова, щоб виразити своє ставлення до ісламу. Єгиптяни — не араби, понад усе він хотів переконати мене в цьому. «Коли я думаю, що саме в Єгипті було винайдене майже усе!.. — пристрасно мовив він, широким жестом вказуючи в бік долини Нілу. — Архітектуру, астрономію, математику, сільське господарство, медицину… Все! (Звісно, він трохи перебільшував, але ж він походив зі східної держави, тож намагався швидко переконати мене.) А після появи ісламу — нічого! Інтелектуальна порожнеча, абсолютний вакуум. Ми перетворилися на країну вошивих жебраків. Прошаки, повні вошей — ось хто ми. Покидьки, покидьки суспільства!.. (Він гнівно відмахнувся від кількох хлопчиків, які з’явилися казна-звідки канючити монетку.) Ви повинні пам’ятати, дорогий мсьє (він добре говорив п’ятьма іноземними мовами: французькою, німецькою, англійською, іспанською та російською), що іслам народився посеред самої пустелі, серед скорпіонів, верблюдів та всіляких хижаків. Знаєте, як я називаю мусульман? Нікчемами Сахари. Тільки на таку назву вони і заслуговують. Чи вірите ви, що іслам міг народитись у такій чудовій місцевості? (Він знову жваво обвів рукою долину Нілу.) Ні, мсьє. Іслам міг народитися тільки в тупій пустелі, серед немитих бедуїнів, у яких немає інших справ, ніж — пробачте мені — содоміти своїх верблюдів. Чим більше релігія наближається до монотеїзму, добре поміркуйте над цим, дорогий мсьє, тим більше вона стає нелюдською і жорстокою, а іслам найзавзятіше порівняно з іншими релігіями насаджує монотеїзм. Із самого початку він відзначається безперервними загарбницькими війнами, кровопролиттям та різаниною. Доки існує іслам, ніколи у світі не настане згода і злагода, а розум і талант будуть зайвими на мусульманській землі. Якщо у світі є математики, поети чи вчені-араби, то це тому, що вони поступилися своєю вірою. Навіть при простому читанні Корану не можна не помітити вражаюче обтяжливої атмосфери тавтології, характерної для всього твору: «Немає іншого Бога, аніж сам Бог» і т.ін. Погодьтеся, недалеко можна просунутись із таким підходом. Глави про монотеїзм — це зовсім не спроба абстрагуватись, як це інколи дехто намагається подати, а тільки початок шляху загальної отупілості. Зауважте, католицизм — дуже тонка релігія, яку я поважаю, чітко визначила, що найбільше відповідає людській природі. Вона швидко відійшла від ідей монотеїзму, які нав’язувала їй первинна доктрина. Завдяки догматам про Святу Трійцю, культ Діви Марії та святих, визнання ролі сил Пекла і цілий сонм янголів католицизм поступово створив справжню політеїстичну релігію. Тільки за таких умов він спромігся створити на землі незлічені духовні та мистецькі багатства. Єдиний Бог! Абсурд! Нелюдяний і вбивчий абсурд!.. Кам’яний Бог, дорогий мсьє, ревнивий Бог, що кровоточить, який ніколи не повинен був переступати межі Сінаю. Коли розмірковуєш про нашу єгипетську релігію, розумієш, наскільки ж вона була глибшою, розумнішою та людяною… А наші жінки! Які ж у нас були гарні жінки! Згадайте Клеопатру, яка зачарувала великого Цезаря. Подивіться, що сьогодні від цього залишилось… (він навмання вказав на двох жінок, які повільно пройшли перед нами, несучи важкі валізи з товарами). Одна суцільна маса. Велика маса безформного жиру, який ховається під ганчір’ям. Щойно жінки виходять заміж, як починають думати тільки про їжу. Вони жеруть, жеруть, жеруть!.. (Його обличчя перекривилося у неймовірній експресивній гримасі а-ля Де Фюнес.) Ні, повірте, дорогий мсьє, пустеля народжує лише ненормальних бовдурів та кретинів. Чи можете ви назвати сьогодні представника вашої західної культури, яку я дуже ціную й поважаю, якого б вабила пустеля? Тільки педерастів, авантюристів та покидьків. Полковника Лоуренса?[62] Це ж смішно! Гомосексуаліст, декадент, патетичний позер. Вашого огидного Анрі де Монфреда,[63] готового до будь-яких поступок перед совістю, безсовісного афериста і торгівця? Ні, не таких, а людей великих, справді знаних та шляхетних, щедрих та здорових. Тих, кого непокоїть прогрес людства і його звеличування».

— Гаразд, пригода у Єгипті… — похмуро підсумував Жан-Ів. Він, вибачився за те, що перебив мою цікаву розповідь, але слід було ще вирішити питання щодо