Аврора Лимонова - Академія Міста Химер, Аврора Лимонова

 — Треба додати світло, — тихо сказав він.

Змахнув рукою, і з його долоні зірвалося кілька вогненних бабок, освітивши їм шлях. Він квапливо пішов вперед. Майї раптом стало ніяково за свою реакцію. Вона ж знає про Ельдара, але ніяк не звикне.

 — А все-таки це чудово, — наздогнавши хлопця, Майя спробувала повернути легкість в розмову, — не думала, що мені доведеться побачити чоботи-скороходи. Їх же майже не залишилося!

 — А я не думав, що мені доведеться побачити декана на люстрі, — посміхнувся сокурсник. — Не те, про що я мріяв, але теж рідкісне видовище.

Майя усміхнулася. Здається, Ельдар трохи розслабився. Вони спустилися в хол. Охоронець дрімав на своєму місці. Він тільки ліниво розплющив одне око і, впізнавши учнів, одразу закрив повіко. Коли Майя і Ельдар вийшли, на вулиці піднявся сильний вітер. Дівчина куталась в накидку, стукала зубами і дивувалася, як Ельдар на такий холод навіть бровою не веде. Біля воріт хлопець пірнув рукою під накидку і дістав Кароліну.

 — Проведи її, — прошепотів він ящірці і посадив на комір Майї.

Кароліна швидко заповзла під накидку дівчини і примостилася на грудях. Над ними знову прогриміло — ось-ось піде дощ. Ельдар похмуро глянув на небо і поквапив Майю.

Вийшовши на алею, дівчина озирнулася. Хлопець все ще стояв біля воріт. Майї б хотілося запитати, що його так бентежить, але чи відповість він? Чому просто не скаже, чим стурбований? Напевно, тому, що вони не друзі, а тільки пов'язані договором.

 «І не більше», — нагадала собі Майя і поквапилася через сквер, ховаючись у накидку від холодних поривів вітру.