Ден Браун - Джерело

був би радий бачити вас знову. — Він усміхнувся. — Хочете в четвер увечері?

— Дякую, — відповіла Амбра. — Але річ у тому, що я зранку повертаюся до Більбао.

— Ну то я до вас прилечу, — сказав принц. — Чи бували ви в ресторані «Ечанобе»?

Амбра не могла не розсміятися. «Ечанобе» був одним із найкращих з-поміж ресторанів Більбао. Цей заклад із багатим авангардним інтер’єром і колоритною кухнею вподобали прихильники мистецтва з усіх куточків світу. У того, хто там сидів, виникало відчуття, ніби він опинився всередині картини Марка Шагала. Амбра почула свій голос:

— Це було б чудово!

У ресторані «Ечанобе» за вишукано оформленими стравами — тунцем, обсмаженим із насінням сумаху, та спаржею з трюфелями — Хуліан відверто розповів Амбрі про непрості політичні моменти, з якими він стикається, намагаючись вийти з тіні свого недужого батька; про те, що відчуває необхідність продовжити королівський рід. Амбра побачила в ньому наївність хлопчика, який виріс у замкненому середовищі, — але й риси лідера, що пристрасно любить батьківщину. Таке поєднання видалося їй дуже привабливим.

Того вечора, коли охорона повела Хуліана на особистий літак, Амбра відчула, що без тями захоплена цим прихильником.

«Ну ти ж його майже не знаєш! — нагадувала вона собі. — Не поспішай!»

Наступні кілька місяців пролетіли як одна мить: Амбра з Хуліаном постійно бачилися — то за вечерею в палаці, то на пікніку в його маєтку за містом, навіть ходили в кіно на денний сеанс. Вони порозумівалися невимушено — і вона ще ніколи не почувалася настільки щасливою. Хуліан тримався з чарівною галантністю, часто брав Амбру за руку чи обережно цілував крадькома, але ніколи не перетинав межі. Амбрі були дуже до вподоби його вишукані манери.

Одного сонячного ранку три тижні тому Амбра була в Мадриді, де мала з’явитися в ефірі ранкової телепрограми й розповісти про нові експонати музею Ґуґґенхайма. «Телещоденник» RTVE[56] дивилися мільйони людей по всій країні, і Амбру дещо хвилював такий відповідальний прямий ефір, але вона розуміла, що це також і чудова реклама для музею.

Увечері перед тим ефіром вони з Хуліаном зустрілися за чудовою домашньою вечерею в траторії «Малатеста», а тоді тихенько вийшли прогулятися парком Буен Ретіро. Дивлячись на родини, які гуляють у парку, на біганину веселих дитячих гуртів, Амбра почувалася надзвичайно спокійною, їй хотілося, щоб ці хвилини не закінчувалися…

— Чи ти любиш діточок? — спитав Хуліан.

— Дуже! — щиро зізналася Амбра. — Власне, іноді в мене таке відчуття, що в моєму житті бракує лише їх.

Хуліан широко всміхнувся:

— Розумію.

У ту мить він якось по-новому на неї поглянув, і раптом Амбра зрозуміла, чому Хуліан поставив їй таке питання. Її охопила паніка, голос у голові закричав: «Скажи йому! ЗАРАЗ СКАЖИ!»

Амбра хотіла щось відповісти принцу, але не могла промовити ані звуку.

— Тобі не погано? — схвилювався той.

Амбра всміхнулася:

— Це просто завтрашній ефір — хвилююся.

— Не напружуйся. Ти будеш неперевершена!

Хуліан широко всміхнувся їй і лагідно поцілував у губи.

Наступного ранку о сьомій тридцять Амбра опинилися на знімальному майданчику й долучилася до напрочуд приємної бесіди з трьома симпатичними ведучими «Телещоденника». Вона з таким захватом розповідала про свій музей, що майже не звертала уваги на телекамери й глядачів у студії, а про п’ять мільйонів телеглядачів перед екранами навіть думати забула.

— Gracias, Ambra, y muy interesante, — мовила ведуча наприкінці розмови. — Un gran placer conocerte[57].

Амбра кивнула, ґречно подякувала й очікувала, що на тому інтерв’ю вже закінчиться.

Та ведуча сором’язливо всміхнулася й продовжила ефір, звернувшись до глядачів:

— Цього ранку на нашу програму завітав дуже особливий гість, і ми просимо його до студії!

Усі троє ведучих підвелися й зааплодували високому елегантному чоловікові, який вийшов до них. Коли глядачі побачили його, то теж попідскакували з місць із радісним галасом.

Амбра теж підвелася, не вірячи власним очам.

«Хуліан?»

Принц Хуліан помахав юрбі й потиснув руки ведучим. Відтак підійшов до Амбри, обійняв її за плечі.

— Мій батько завжди був романтиком, — звернувся принц до глядачів, дивлячись просто в камеру. — Коли моя мати померла, він не зрікся кохання до неї. Я успадкував його вдачу і не маю сумнівів: коли чоловік знаходить кохання, то відчуває це з першого погляду! — Він лагідно всміхнувся до Амбри. — Тож…

Хуліан зробив крок назад і розвернувся обличчям до Амбри.

Зрозумівши, що діється, жінка була настільки вражена, що не могла й слова вимовити.

«НІ! Хуліане! Що ти робиш?!»

Без жодного попередження спадкоємець іспанської корони став перед нею на одне коліно.

— Амбро Відаль! Прошу тебе не як принц, а як простий закоханий чоловік. — Він подивився на неї вологими очима, і камери одразу налаштувалися на великий план його обличчя. — Я кохаю тебе. Чи вийдеш ти за мене заміж?

Публіка в студії й ведучі ахнули, Амбра відчула, як уся країна уважно дивиться на неї. Кров прилила до її обличчя, світло прожекторів раптом стало пекучим. Серце шалено закалатало, вона подивилася на Хуліана, і тисячі думок закрутилися в її голові.

«Як ти міг поставити мене в таке становище?! Ми ж зовсім недавно познайомилися! Я далеко не все розповіла тобі про себе… не розповіла того, що може все змінити!»

Амбра не знала, як довго простояла так у мовчазній паніці, доки хтось із ведучих не сказав, зніяковіло всміхнувшись:

— Не дивно, що сеньйорита Відаль настільки вражена! Сеньйорито Відаль! Прекрасний принц стоїть перед вами на колінах і перед усім світом освідчується в коханні до вас!

Амбра спробувала знайти якийсь красивий вихід із становища. Але нічого на думку не спадало: вона опинилася в пастці. Таке привселюдне освідчення може закінчуватися тільки в один спосіб.

— Я настільки заскочена, бо не можу повірити, що опинилася в казці з хорошим кінцем! — сказала вона. Розслабила напружені плечі й ніжно всміхнулася до Хуліана. — Звичайно, я вийду за тебе, принце Хуліане!

Глядачі шалено зааплодували.

Хуліан підвівся, обійняв наречену. І тоді вона раптом усвідомила: до цієї миті вони ще ніколи так довго не обіймалися.

Через десять хвилин обоє сиділи на задньому сидінні лімузина.

— Бачу, я тебе схвилював, — сказав Хуліан. — Вибач. Мені хотілося зробити це красиво, романтично. У мене до тебе дуже сильні почуття, і…

— Хуліане, — з притиском зупинила його Амбра. — У мене теж до тебе дуже сильні почуття, але я в такому становищі опинилася! Я навіть уявити не могла, що ти так швидко зробиш мені пропозицію! Ми ж практично не знаємо одне одного. Мені багато що потрібно розповісти тобі — дуже важливі речі про