Оля - Знову нема світла?, Оля

-що з тобою робити, розповідай 

-тобто я правильно все зрозумів. Ти хочеш потрапити додому? Для цього тобі треба в палацову бібліотеку? Ви стільки часу шукали спосіб, щоб вона повернулася додому, але в мене є одне питання. Як це дозволив імператор? Він би не зміг втратити такий шанс ввійти в історію та стати правителем всього світу

-не зміг би, це правда

-батько і не знає про наші махінації, це все таємно

-Едгард. Я не очікував. Ви змогли провернути таку аферу. Ви приховали таке від імператора, це неймовірно. Я розумію як тобі боляче, тому даю вам дозвіл. Бібліотека в вашому розпорядженні 

-дякую тобі, брате

-якщо з цим розібралися то є ще кілька питань, як Аманда?

-непогано, теж допомагає Даші, а мама?

-живе в палаці. Я впевнений, що буде рада тебе побачити, хоче, щоб ти поскоріше одружився. Весь час згадує Фенегал, якщо прийдеш з звісткою про те, що немає дівчини то весь мозок тобі виїсть чайною ложечкою, та й кандидатка в тебе є, подумай про це. Вже пізно. Вона, мабуть, спить, тому в тебе є час на роздуми

-мене запитати не хочете?

-вона не така як інші, повір, ця так просто не погодиться

-ображаєш. За допомогу можу теж разок допомогти, але не чіплятися

-домовилися

-ми, мабуть, підемо, брате

-так, йдіть. Вам вкажуть на кімнати, які підготували для вас

Ми вийшли з кабінету та я заговорив до дівчини 

-Дашо, тобі не потрібно це робити. Про нас й так ходять плітки

-я вже чула, а тобі не раз казала, що на плітки байдуже, тому не перебільшуй, а краще пішли вже

Дівчина швидко побігла від мене, а я вирішив ще трохи обдумати це все

-де моя кімната?

-прямо й направо, 2 кімната

-дякую

Я зайшов в кімнату та почав обдумувати цю всю ситуацію. Незнаю як, але мої думки дійшли до того, що я був би радий справді познайомити Дашу з мамою як мою дівчину, але такого не буде. Потрібно викинути це з голови

Ранок

З самого ранку я сидів під дверима чекаючи коли дівчина збереться на цей сніданок, але мені вже увірвався терпець, тому я зайшов до кімнати

-тебе ще довго чекати?

-та я вже готова. Чекай, ти що, мене чекаєш?

-а що робити? Ти сама палац рознесеш, а мені це не потрібно

-ображаєш. Не лише палац, а ще й прилегле до нього місто

-ти ж у нас тепер магією володієш, як я міг забути, якщо раніше постраждав би палац, то зараз ціле місто

-невже ти в мені сумнівався?

-ніколи. Ти краще скажи ти готова чи ні?

-вже хвилин 5 як готова, взагалі в усьому винний ти

-я і не сумнівався, що ти це скажеш, пішли давай

-ну пішли 

-ти мені краще скажи, чому твій настрій змінюється кожну хвилину?

-так потрібно. Я маю тримати марку

-за це я ненавиджу цей світ, хоча про що я говорю. В нас не краще. Всі бояться опуститися в очах інших людей, бояться помилитися, бо їх одразу засміють, але я ніколи не була така як інші. Мені було плювати на їхню думку 

Саме тоді ми ввійшли в залу та я сів на своє місце, а рукою вказав дівчині щоб вона сіла біля мене

-давайте знайомитися. Я Каріна Вінстон

-рада знайомству. Я Даніелла Корс

-невже ви нащадок тієї самої Корс?

-так, я її нащадок

Мама хотіла вести милу світську бесіду, але в очах я бачив розчарування та краплю гніву, що їй вже не сподобалося? Чи, можливо, вона очікувала побачити тут Фенегал?

-що ж, цікаво. Який ви курс? Звідки приїхали до столиці?

-перший. Для всіх є версія, що я виховувалася в палаці, але це не так, деякий час після смерті матері я жила в монастирі святої Еліз. Останні роки мама провела там. Вона хотіла спокою, якого їй не давали, пізніше мене забрала моя тітка та опікувалася мною. Два роки тому вона теж померла, тому я залишилася одна

-і де ви жили весь цей час?

-у мене були деякі кошти. Після смерті тітки всі її накопичення перейшли мені, а так як мені вже було 16 мені дозволили жити без опікуна, але до мене раз на місяць будуть навідуватися і перевіряти як я живу

Я був приголомшений тим як дівчина на ходу придумувала цю історію, чи ні? Невже вона все так добре спланувала

-у тебе було важке життя

-це так

-що ж, досить про сумне. Скажи краще як ви познайомилися

-ми

-Едгард, дай розповісти дівчині

-тітка перед смертю сказала, що мені потрібно робити. Перед тим як я маю піти в академію то маю прийти в палац. Там мені допоможуть і влаштують в найкращу академію. Ми познайомилися в палаці, коли я приїхала. Ваш син був дуже злим тоді, пару раз нагрубив мені і не повірив в те, що я обрана

-пізніше я познайомилася з вашою донькою. Ми одразу знайшли спільну мову та пізніше навіть стали подругами. Ваш син не раз допомагав мені. Я й сама не помітила як почала закохуватися. Він схоже теж, так ми і почали зустрічатися 

Хотілося б, щоб це була правда 

-дуже рада за вас

Щось вона занадто добре відноситься до Даші, невже вона прийняла її? Я не вірю в це

-що ми про нас весь час говоримо, мамо, як ви? 

-потиху, синку. Живу в палаці. Допомагаю твоєму брату. Ні, він чудово все робить, але кров молода, звичайно він може помилятися, навіть я в свої не молоді роки помиляюся, а він ще зовсім молодий 

Сніданок закінчився досить спокійно, тому ми швидко пішли та я вирішив сказати дівчині про те, що до бібліотеки вже можна йти

-вже сьогодні можна йти в бібліотеку

-ну тоді пішли, куди йти? 

-сюди, у мене тільки одне питання, що це було таке? 

-ти про що?

Сказала дівчина навіть не звертаючи на мене увагу

-ти так легко відповідала на питання

-за ці роки я навчилася це робити. Дуже часто мала придумати відповідь на ходу та так правдоподібно розповісти, щоб мені повірили

-тоді все ясно, до речі, ми прийшли

Я відкрив двері бібліотеки та пропустив дівчину вперед

-що ми шукаємо?

-сама незнаю, поки давай подивимося книги про Омелію Корс