Петро Рух - СВІДОМІСТЬ ЩАСТЯ (посібник з йоги)

неначе

Найперше людське нездоров'я,

Найпершу всесвітню задачу:

Є брак доброти і любові

Тотальний у цілого людства,

Та жадність є і владолюбство.

Лише за одне покоління

Зростити здорове насіння

У кожному серці — це діло

Можливе, як є розуміння,

Що спільні увагу і сили

У нього потрібно укласти,

Щоб світ жив у мирі та щасті.

Просвітлення — щастя основа.

Просвітлення — миру умова.

Бо щастя і миру природа —

Любов і свідомість здорова.

Тож треба надати народу

Знання в цьому та допомогу

І світло зелене в дорогу.

13.12.2020, Чернігів

Добро є вічне, друже. Зло є тимчасове.

Добро Всевишнім створено, а зло — людьми.

Природа абсолютна, вища йде з любові.

Відносна, нижча — з егоїзму. Звідки ж ми?

Ми — душі. Вічні. Невмирущі. Абсолютні.

Первісна, чиста наша сутність є любов.

Та ось ми, захворівши егоїзмом лютим,

В лікарні опинились, де наш лікар — Бог.

Він не керує тут. Тут ми самі керуєм.

І все тут саме так, як влаштували ми.

Ми завжди вільні. І Він тільки тих лікує,

Хто хоче. Та і ті лікуються самі.

Бо лікування серця неможливе зовні.

Це індивідуальний, внутрішній процес.

Цей світ є ізолятор. Ми тут — як на зоні.

Але не вічне геть, а тимчасове це.

14.12.2020, Чернігів

Ми всі прагнем свого, особистого щастя.

Ця природна тенденція чиста, здорова.

Та якщо щастя хочем ми в інших украсти,

Це і є егоїзм — серця перша хвороба.

Егоїзм — не любов якась зайва до себе,

А до себе любов без любові до інших.

Як себе, полюбити щоб ближнього, треба

Нам любити себе. А інакше б не вийшло.

14.12.2020, Чернігів

А кожний справді — вічний дух, а не це смертне тіло.

Я є душа — хазяйка тіла, чиста й вічно юна,

Яка утворена з найвищої краси і сили,

З якої струмом б'є життя і радість абсолютна.

А тіло стримує політ мій та тримає тут,

Де я — не я, а цей якийсь вусатий дядько сивий.

Моя духовна практика мене звільнила з пут

Омани й забуття реальності, що так красива!

Я пам'ятаю вічність. Кожний подих, кожний рух

У тому вимірі є здійсненням мого бажання

Тобі віддати всю мою любов. Ти — Вищий Дух,

Ти — джерело мене, моє танцююче кохання!!!

16.12.2020, Чернігів

Я бачу вічність. Її бачу епіцентр.

Він захвату мого є чарівним об'єктом.

І якось увело мене в оману це:

Мені здаватись почало, що я вже є там,

Що, залишивши тіло, я порву зв'язок

Зі світом зла, невігластва і людожерства

І житиму там, де лише Любов і Бог.

Насправді ні. Бо моє серце надто черстве.

Бо нечутливий, недотепний розум мій.

А щоби жити там, потрібно, щоб усі там

Сказали: «Щоб він був тут з нами, хочем ми.

Він резонує, гармонує з нашим світом.

Він класний. І його не вистачає нам.

Із ним тут буде набагато цікавіше».

Такий, як зараз є, я не потрібен там.

Бо грубіян такий, як я, їм там навіщо?

Всі якості, які потрібні для життя

У вічній тій обителі, куди я прагну,

Здобути і розвинути повинен я

Отут — у цьому світі. Я збагнув цю правду:

Усю свою любов вкладаючи сюди,

Тут ставши тим, хто всім і кожному потрібний,

Впродовж ще багатьох життів достойно йди

По цьому світу так, він є єдиний ніби!

20.12.2020, Чернігів

В дитинстві ще Ісус мене переконав,

Що сенс і ціль життя — навчитися любити.

Але, поставивши задачу, Він не дав

Ніякої методики, як це зробити.

Мабуть, Він думав: «Коли ціль життя ясна,

То як її сягнути, люди знайдуть спосіб».

Своїм життям Він показав, яка вона —

Любов. Любов, яку не знали люди досі.

Я зрозумів задачу і шукав, шукав.

На власній практиці багато перевірив.

Розшукуваний метод працювати мав

Поза залежності від будь-якої віри,

Негайно забезпечувати результат —

Потрішки, поступово, але зараз прямо.

І я знайшов. І ця методика проста

Без жодного недоліку, без вади й плями.

Це бакті-йога: це молитва про любов

І зразу ж у житті її застосування.

Разом з любов'ю в наше серце входить Бог.

І непотрібні нам релігії й писання.

Вже тридцять років практика моя дає

Мені щодня бажаний плід. Все більше й більше.

Любов несе свободу й щастя. Це моє

Багатство вічне. Я ділюсь ним через вірші.

17.01.2021, Чернігів

Краса життя — в любові. Той, хто її має,

А також бачить в тих, у кого вона є,

Життя в усій його красі безмежній знає.

Життя об'єктом його захвату стає —

Справдешнім, а не вигаданим ідеальним.

Бо досконалість, святість — у простих речах.

Бо Царство Боже — це любов. Проста. Реальна.

Бо Царство Боже — не на небі, а в очах,

Серцях, долонях, у яких любов тепліє,

В очах, серцях, долонях, де тепліє Бог.

І той, хто тайкома про Царство Боже мріє,

Молитися повинен тільки про любов.

20.01.2021, Чернігів

Контроль над засобами поширення інформації

В сучасному світі забезпечує панування.

Величезні гроші й нечесна гра покидьків нації

Гарантує їм абсолютну владу попри всі наші старання.

І може здатися, і багатьом здається навіть

Незмінним такий порядок речей.

Та він тимчасовий, минущий. А вічністю править

Любов, що струмить із Божих очей.

Бог не втручається в цього світу життя.

Бог нікого не підносить і не карає.

Але, якщо Ним наповнити наші чуття,

Ми починаємо жити за законами рая.

І тоді більш над нами не владна законів пекла сила,

Ми більш не частина пекла, що є навкруг нас.

Чим нас більше, тим більш ця реальність красива

Керує життям. І настав той критичний час,

Коли від кожного з нас залежить країни доля,

Коли відповідальність кожному каже: «Візьми мене!»

Якщо в серцях переможуть добро, правда і воля,

Вони переможуть і зовні. І це ніколи вже не мине.

24.01.2021, Чернігів

Закон природи щастя дурням не писали.

Якщо писали, то напевно, не читали,

Якщо читали, то вони не зрозуміли,

Якщо і зрозуміли, то не так.

Ці дурні є сучасне людство, тобто ми.

Ми хитромудрі щодо різних технологій,

Які вражають нерозвинуті уми.

Куди йдуть нами побудовані дороги?

«Здолали» необхідність у фізичній праці —

І стали хворі та слабкі. І нещасливі.

Ми позабули, що мета цивілізації —

Не духу, тіла та стосунків деградація,

Не моторошна, дивна, вбивча ситуація,

Коли отруюється їжа ще на ниві

І, в виробництві більш отруюючись далі,