Андрій Кузьменко - Я, «Побєда» і Берлін

 просто щоби бути ближче.

Не переживай, не кажи мені правду,

Очі закривай, набреши мені гарно, гарно...

Набери мій номер вечором, набреши в мій телефон, Скажи, що в тебе я один, тільки я один...

Телефони знають наші історії,

Одні від радості, а інші від горя.

1, 2, 3, 4, 5 — ми набираєм цифри —

                              просто щоби бути ближче.

Не переживай, не кажи мені правду.

Очі закривай, набреши мені гарно, гарно...

Набери мій номер вечором, набреши в мій телефон,

Скажи, що в тебе я один, тільки я один...

Техносекс

Кожний ранок миєш писок,

Бачиш всьо своє так близько.

Стіни тоже мають очі,

Стіни тоже дуже хочуть.

В телевізорі програми

Всі для тата і для мами,

Вони знать, що робити,

Як робити, де робити.

Скоро всьо повиростає,

Дуже скоро навіть, скоро.

Треба якось починати,

Не чекати аж до сорок.

Стільки всього треба вспіти,

Стільки є кругом роботи.

Навіть в садіку всі діти

Добре знають, що до чого.

Так вічно кожен день всьо так і є...

Всі машини і заводи,

Всьо, що їздить, всьо що ходить,

Мавпа, слон і навіть пес —

Всіми ними рухав секс.

Хмари плавають на небі,

Тоже щось собі шукають.

Діти ходять по підвалах,

«Shamen» тихо доганяють.

Люди ходять злі на себе

І не знають, що бракує,

Всі коти і навіть мухи

Тоже пухнуть з голодухи.

Виключайте, люди, світло,

Так, щоб було дуже темно.

Щоб почули вас сусіди,

Доганяйте «Скрябін»-техно!

Тіна, Тіна

По землі відкрилась мені — я одиноко скачу вдалечінь,

Як добре знати, що там далеко чекають мене.

Там блукає осінь хрустальна, як тінь,

Там ти чекаєш мене, я сиджу.

Далеко десь айсберг холодний, як я,

Попав в тепле море і розтав.

Тіна, Тіна...

Не відходь від мене, ти мій секрет,

 Ти моя тайна.

Не відходь від мене, ти мій секрет,

Залишись зі мною...

В життя тільки раз прокинувся я, і ти знов зі мною,

Тепло так...

Тіна, Тіна...

Не відходь від мене, ти мій секрет,

Ти моя тайна.

Не відходь від мене, ти мій секрет,

Залишись зі мною...

То мій голос

То мій голос...

Чекаю цілий час, що хтось злапає,

Чекаю і не можу відійти.

Чекаю — і аж вуха закладає.

Так ніби хтось папером заліпив.

То мій голос...

Не можу вбік відвести свої очі,

Не хочу в руки датися йому.

Він їсти ще мене чомусь не хоче,

Щось явно заважає павуку.

То голос...

То мій голос...

Тільки голос...

Просто голос...

Вже чую за спиною тихі кроки,

Вже хтось мене торкає, ніби сон.

Я зрадив своє тіло й свої очі,

Але ніколи не віддам його.

Той прикрий світ

Я наберу води і знов вікно помию,

Там, за моїм вікном, шалений світ.

Навколо нас ростуть давно сухі дерева

І в тому лісі ми шукаєм слід.

Той прикрий світ штовхає і кидає,

Той прикрий світ чомусь такий дурний.

Наш прикрий світ, а іншого немає,

Бо прикрий він...

Я мию кожен день знов брудні мої ноги,

А зліва мій сусід вже посивів.

То небо тисне так, що ніби вже не може,

І ліс наш почорнів — то він горів.

Той прикрий світ штовхає і кидає,

Той прикрий світ чомусь такий дурний.

Наш прикрий світ, а іншого немає,

Бо прикрий він...

Я нині зрана встав, полізу в свої гори,

І телевізор мій лишився сам.

Я там, де вітер знов ганяє хвилі в морі

І пише по воді свої слова.

Турбо-техно

Щось там ти пишеш,

Цілий час ти пишеш,

Ціпу ніч ти пишеш,

Цілий день...

Мої сни ти пишеш,

Кожен раз ти пишеш,

Я не хочу, ти пишеш,

Я пішов...

Йде війна... ти пишеш...

Всьо горить... ти пишеш.

Ти пишеш...

Україна

Бідна і соплива, брудна і нехлюйна,

Гидка і зрадлива, бридка і згубна.

Ті слизькі вокзали, на губах піна.

Злодії, цигани, то вона — Україна.

Вулиці, як нори, зрубані дерева,

Нацики, герої, то вона — Україна.

Білі «мерседеси», жовті «Запорожці»

Чия то вина, що то є Україна?

Жебрають каліки, трупи по під'їздах,

Вино і чорна кава, ми живемо в містах.

Дерев'яні гроші, картинна галерея,

Смердячі туалети, то — моя Україна.

То пухлина в мозку, дороги на могилах,

Пам'ятники з бронзи, «не вмре, не загине».

Засрана культура, всі народи — браття...

То моя країна — рідка ненька Україна!

Україна...

Фільм (Скоро буде)

Вчора бачив я дуже добрий фільм

Про сєксових дєвок і твердих ментів.

Була купа крові, сексу і грошей,

Я не міг заснути, хтів дивитись ше.

Люди, чи то я,

Люди, чи то ми,

Може, то фінал

Нашого кіна?

Подивився ще дуже добрий фільм,

Була купа крові і крутих машин.

За два дня Сталоне розвалив В'єтнам,

Я від крові з милом відмивав екран.

Люди, чи то я,

Люди, чи то ми,

Може, то фінал

Нашого кіна?

Скоро буде фільм (люди, чи то я),

Дуже добрий фільм (люди, чи то ми)

Я чекаю фільм (може, то фінал),

Скоро буде фільм (нашого кіна).

Може, то фінал?..

Хай буде так, як хочеш ти

На мокрому шклі машини

Малюємо пальцем дивні речі.

Кожен втікає від самого себе

І сам себе штовхає в плечі.

На вікні незрозуміло нікому

Пишем то, що так важко сказати.

Де взяти сили на таку розмову?

Будь ласка,