Володимир Львович Єшкілєв - Фаренго. Ч. 2. Гніздо

«Геть замордували Ясмі у печерах, — подумала Пела після короткого здивування витримкою подруги. — Але добре, що та цибата блонді залишилась на базі: мені менше нервів».

3

Борт лінкора L1 «Айн-Соф»,

система зірки Мелані

в Темному Агрегаті Оріона.

25 пентарія 417 року Ери Відновлення.

Преподобна Тарасваті усім досвідченим єством Знаючої відчувала: щось пішло не так. Десь у всесвітньому механізмі подій стався збій, і зубці колеса причин тепер не зачіпали зубців колеса наслідків. Командор Зоран, його офіцери і всі учасники експедиції чекали наказів від імператора. Сім діб тому через Білі Камені з родини Салуто до імператорської резиденції були відправлені оновлені детальні звіти про знахідки на Тифоні та про гіпотетичні локації гнізда матки. Тоді ж з резиденції прийшло підтвердження: звіти отримані. За дві доби після цього сестра Гітела, котра перед Радою Двадцяти Трьох відповідала за безпеку Планети Жінок, відправила Тарасваті розлогу інформацію про те, що агенти ворога отримують посвячення через ураження кульовою блискавкою. В ній Гітела, серед іншого, зазначила, що в екіпажі лінкора не виявлено жодної людини, яка б мала в обліковому медичному файлі позначку про таке ураження.

Й після того вже п’яту добу жодних наказів або розпоряджень не надходило.

Преподобна Тарасваті усамітнилась для роздумів у віддаленій частині житлових приміщень корабля, де починалась кілометрова анфілада евакуаційних палуб, транспортних та лабораторних відсіків. Тут, у безлюдних нетрях лінкора, вона шукала втраченої рівноваги. Раптове й нічим не спровоковане відступництво Мулан збентежило Знаючу. Адже віра у благих предків-магонійців була однією з наріжних підвалин державної релігії Піфії — Вчення про Непорушну Гармонію. Знаюча, яка втрачала віру у благість предків, припиняла бути Знаючою. У першу чергу, відречення від основ віри означало злочинний розрив із правлячою ієрархією Планети Жінок. Публічний демарш Мулан міг потягнути за собою неприємні наслідки не лише для самої відступниці, але й для Тарасваті, яка рекомендувала молоду піфійку до участі в експедиції. На бездоганну репутацію високородної жриці тепер мала впасти тінь. У неї не було жодного бажання розмовляти з Мулан — та сказала достатньо для довічної спокути. Тут усе виглядало цілком зрозумілим. Але жрицю турбувала вона сама. Найгіршим із того, що сталось у Залі Нарад, було те, що сама Тарасваті на мить піддалась логіці «харчової гіпотези» і відчула, як хитається її віра.

«Як можна було впасти у сумніви щодо опікунської місії предків? — дивувалась собі Знаюча. — Адже блага сутність цієї місії підтверджена не лише знайденими магонійськими текстами, але й тими Святими Матерями минулих епох, які вміли спілкуватись із безсмертними духами, що живуть біля Благого Світла!»

Покаянні роздуми жриці перервало відчуття чиєїсь присутності. Її вміння бачити неповторні візерунки ментальної графіки негайно підказало, хто саме ховається за перебіркою палуби.

— Гумме, підійди до мене, — покликала клона Знаюча.

— Ви все бачите, Преподобна, — зітхнув той, залишаючи свою схованку.

— А для чого ховатись?

— Я боявся потурбувати вас, Преподобна.

— Вже потурбував. Я тебе слухаю.

— Ви дуже розсердились на Мулан?

— Ми не будемо цього обговорювати.

— Велудуман заповідав нам прощати…

— Я вже сказала тобі, брате, що ми не будемо обговорювати ані вчинку Мулан, ані мого ставлення до неї. Ти ще чогось хотів від мене?

— Так, Преподобна.

— Ти знаєш, Гумме, що я вмію читати думки?

— Так.

— Я хочу сказати тобі, брате мій, що твої думки мені не подобаються.

— Вони мені самому не подобаються, Преподобна.

— Мені здається, брате мій, що Мулан не та жінка, яка зробила б тебе щасливим.

— Але я нічого не можу із собою зробити. Я думаю лише про неї. Порадьте мені, Преподобна.

— Це те, що у давнину називали амоком — любовним шаленством, — припустила Знаюча. — Це хвороба свідомості, і від неї немає ліків. Попроси в командора, щоб тебе уже сьогодні помістили до кокону. Мені казали, що від психозів нав’язливого стану рятує компенсаційний сон.

— А іншого способу немає?

— Я не маю права застосовувати свої вміння для зміни твоєї ментальної графіки.

— Вибачте, Преподобна, що я подумав про це.

— Молись до Велудумана, благого Держателя Склепіння. Нехай він дасть тобі сили утриматись від нерозважливих вчинків. Я сказала.

— Дякую вам, Преподобна, — Гумм почвалав до ескалатора.

— Почекай!

Гумм зупинився і запитально подивився на Тарасваті.

— Ти освідчився їй?

— Так.

— А що вона тобі відповіла?

— Що це безнадійно.

— Вона пояснила, чому?

— Так, Преподобна. Вона сказала, що вчинила злочин проти Святих Матерів і невдовзі її зашлють на каторжні роботи. Вона сказала, що може бути моєю до кінця експедиції, але народити мені дітей вона вже не встигне. Це правда?

— На жаль.

— Що мені робити?

— Любити Мулан, поки у вас ще є час.

— Мулан не бажала нікому зла. Вона дивилась багато старих записів і читала багато древніх книжок. Вона прочитала книжку, де розповідалось про расу, яка створила людей для того, щоб потім згодувати їх космічнім чудиськам. А ще вона дивилась дуже древній фільм про зорельот «Прометей»…

— Не всім стародавні книжки і фільми йдуть на користь, Гумме. Але не впадай у відчай. Насолоджуйся навіть тим, що не матиме тривалості, і молись до благого Велудумана за спасіння безсмертної монади відступниці Мулан.

У той час, коли Гумм сповідався Преподобній Тарасваті, капітан-командор Зоран зустрівся віч-на-віч із начальником дослідницької частини корабля Ґвен Маккосліб-Вей.

— По перше, — звернувся він до баронеси, — хочу привітати вас із новим призначенням вашого чоловіка. Я завжди казав, що справжній фахівець ніколи не залишиться без роботи.

— Я трохи здивована тим, що Ланс погодився на подібну посаду, — визнала Вей. — Та ще й на Аврелії. Може, й недобре так казати, але я недолюблюю авреліанців. Дуже специфічні люди. Ті з них, з ким я була знайома, відзначались якимось нав'язливим бажанням усіх повчати. Так, ніби лише вони знають, що правильно, а що ні. Лансу там буде важко.

— Цілком погоджуюсь із вами, баронесо. У навчальному кампусі в мене був сержантом авреліанець. Рідкісної тупості худобина. Так він постійно пояснював нам, курсантам, що таке життя, як його треба правильно прожити і чому лише на Аврелії живуть порядні люди, а на інших планетах — збоченці та шахраї… Але Велудуман із ними, тими авреліанцями. Я, баронесо, хотів поговорити з вами про інше.

— Уважно слухаю вас, капітан-командоре.

— У вас все добре?

— Що ви маєте на увазі?

— Нещодавно вашу дитину помістили до анабіозної камери і…

— По перше, це не моя дитина. Ви ж знаєте, що я завагітніла у Розпліднику Богів на Фаренго[43]. Я лише виношувала ембріон невідомого гуманоїда й, по правді