Поліна Вікторівна Жеребцова - Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.

як він зі мною розмовляє — як із маленьким дівчатком! Спитав, коли мій день народження. Обіцяв подарунок. А наостанок сказав:

— Тепер, якщо я принесу тобі подарунок, ти не жбурнеш мені його в обличчя, як було з пряниками. Ти більше так не зробиш!

Повернувся й пішов до Заїри. Від щастя вона сяяла. Він розповідав їй, як катається на машині свого батька, і обіцяв її покатати. Спитав адресу. Вона написала йому на папірці!

Прощавай, моє кохання! Я попросила віддати моє фото. Те саме, що він зробив тоді на уроці. Сказала, що йду в іншу школу. Але Мага не купився.

— Нічого! — сказав він. — Я й там тебе знайду! Кохання — сильна штука.

Який же ти, Маго, злий і жорстокий.

Поліна

23.12.

Мага продовжує не звертати на мене уваги. Тепер мені суцільні муки — ми сидимо з Заїрою за однією партою. Він підходить, дивиться на мене скляними очима й починає розсипатись їй у компліментах. Я не розумію, правда чи ні? Може, розлюбив? Тільки навіщо тоді зі своїм найкращим другом, Хасиком-забіякою, побився? Що це означає? За один тільки жарт на мою адресу!

А яка бійка сьогодні в нього була з Кабаном! Жах! Ми думали, Мага Кабана вб’є старим іржавим совком. А все через те, що той мене днями вдарив і потім пішов хвалитись одинадцятикласникам, що «провчив російську тварюку». Довелося рятувати Кабана. Відтягали Магу я, Заїра та Лур’є-Левиця.

П.

24.12.

Підла зрада! Кабан наскаржився! Магу могли виключити зі школи!

Я попрохала Заїру піти зі мною до директора. Захистити Магу. Потрібні були свідки. Заїра погодилася за однієї умови: Мага відтепер і надалі належить їй. Вибору не було. Я погодилася. Ми пішли й розповіли, що Кабан мене вдарив — як усе було. Директор обіцяв, що Магу не виключать.

28.12.

Ура! Мага мене ревнує!

Сьогодні був суботник. Усі прибирали, мили підлогу в школі — прибиральниць давно немає.

Тішуся, що залишилась у 8-му «А».

Мага зовні на мене уваги не звертає, але сердиться, якщо я з іншими хлопцями розмовляю. Сьогодні він цілий день зовні залицявся до Заїри, яка вигнала мене зі своєї парти й не дозволила навіть поруч сидіти. Хоча в нас по троє теж за партами сидять.

Меблі в школі старі, розбиті. Холодно, сидимо на уроках у пальтах. Мага приніс із дому інструменти й полагодив мою парту! Тепер за нею можна сидіти!

Я кокетувала з Арбі, який подарував мені нещодавно крем для рук і приніс яблука. Арбі приїхав у нашу школу з села. Там він пасе баранів і доглядає город. У місті живе, тільки коли потрібно до школи ходити. Арбі синьоокий і має каштанове волосся, а в Маги чорні очі й чорне волосся. Мага спочатку презирливо скривився, побачивши, що я теревеню з Арбі. Але, коли почув, що я дозволила Арбі провести мене додому (бідолашний Арбі й не підозрював, у чому бере участь), Мага просто збожеволів. Почав рвати й метати. Арбі сильно дістав. Мені його шкода.

Мага занадто розпущений, його не хвилюють філософія та література. Він лізе з усілякими дурощами: то обійматися, то цілуватися, за що одержує від мене стусани, а від інших дівчат — захват. Але їхній захват чомусь знов і знов міняє на мої стусани! Одержавши черговий ляпас за спробу поцілувати, Мага заявив:

— Викаблучуєшся, тварюко! А сама росіянка! Якби не я, уже б давно тебе… (а далі всілякі непристойності).

Я промовчала. Він, як завжди, правий. Така я. Потім Мага потер щоку, куди одержав, і сказав:

— Як я тебе люблю! Ти молодець!

І пішов.

Це буде мені страшний ворог або найкращий друг. До 10 січня канікули.

Бувай!

Поліна

1999

03.01.

Під Новий рік мені снилися погані сни — тряслася земля та обвалювалася шарами.

Зараз я весь час працюю на ринку. Узяла під реалізацію товар у сина Ферузи-вірменки. Ножиці, прищіпки, ситечка. Торгівля слабка, але, можливо, чого-небудь купимо.

Гроші змінилися: замість тисяч тепер рублі.

P. S. Учора при свічках ми з мамою сиділи й розмовляли про сім чудес світу. Про піраміди, статую Артеміди, храм Зевса. Про сади Семіраміди, мавзолеї, про Колоса Родоського та Александрійський маяк.

05.01.

З’явився Руслан. Приніс їжі.

Світла не було й немає. Тепер його раз на місяць вмикають. Красива Лейла принесла светр, червоний. Подарувала. Мазі кінець!

10.01.

Зуб вирвала! І виграла парі. З мами 5 рублів! Я навіть не пискнула, коли виривали зуб. Лікар Лялечка не взяв із нас ані копійки.

П.

17.01.

Я наївно ділилася секретами з Кассі. Розповідала їй усе. А ми ж із Заїрою Магу ділили. Заїра підлізла до Кассі, пригодувала її, і та виклала мої міркування: Заїра довідалася, що я зовсім не дурна! І бачу, як вона перед хлопцями лежить на парті. Розумію, плітки її брехливі. Отак! Вона розлютилася страшенно. Чого тільки не набрехала, щоб усіх зі мною посварити.

Залишилися вірними мені: Арина, Тина, Латифа й Сета.

Маги в школі не було. Кажуть, він на батьковій машині перевернувся, але я не вірю. А навіть якщо перевернувся, він живучий, як вовк.

Дай Боже, щоб усе було в нас добре. Амінь. Я скучаю. Пам’ятай.

П.

19.01.

Сьогодні Ураза-Байрам! Свято!

Я ворожила на священних книгах. Придумувала питання, а потім відкривала на якій-небудь сторінці, наприклад, у Біблії. Спитала: чи будемо ми з Магою разом? І вийшло так: «Ні висота, ні глибина». Спитала: чого чекати мені від Заїри? «Ворожнеча, сварки, заздрість, гнів, чвари». Далі вирішила я запитати: у цьому новому році мені постаратися подружитись із Заїрою? І відповіла книга: «Навіщо ви п’єте з грішниками?» Тоді, може, мені помститися їй? — поставила я подумки питання. І вийшло: «Бога беру у свідки, що, жаліючи вас, я досі не приходив». Поклала я книгу на місце. До книг потрібно ставитися шанобливо.

П.

20.01.

Другий день Ураза-Байраму!

Учора ми проходили повз християнську церкву. Але мене туди зовсім не тягне — не те що раніше.

Ми йшли через міст над річкою Сунжею, і я закричала, побачивши на мосту мертвого собаку. Мертві собаки часто валяються на тротуарах.

Мені перестали подобатися люди — особливо росіяни чомусь. Вони мають переляканий вигляд і всіх бояться, а я хочу бути сильною.

Ми були на бенкеті в сусідки Ази, у будинку навпроти. Об’їлися пирога з капустою. Потім я пішла до Красивої