Урсула К. Ле Гуїн - На інших вітрах

Принцеса стояла і раніше дуже прямо і абсолютно нерухомо. Трохи тремтів на вітрі золотистий край її червоного покривала, а з червоної тіні на нього дивилися величезні очі.

— Тенар, Техану і Орм Ембар одностайні в тому, — обережно почав Лебаннен, — що було б дуже добре, якби з нами на острові Рок була і принцеса каргадських островів. І я приїхав просити тебе відправитися з нами.

— Поїхати?

— Так, на острів Рок.

— На кораблі? — запитала вона і раптом, жалібно схлипнувши, шмигнула носом. Але тут же взяла себе в руки і твердо відповіла: — Я буду їхати. З вами.

Він просто не знав, що їй на це відповісти, і сказав просто:

— Дякую, пані моя.

Вона кивнула — один раз, як рівний рівному.

Він низько вклонився їй. І рушив до дверей — так, як його ще в дитинстві вчили виходити з покоїв батька, князя Енлада, особливо в присутності чужих людей: не повертаючись спиною до присутніх, а неквапливо задкуючи.

Вона стояла обличчям до нього, як і раніше піднявши більшу частину своїх покривал, поки він не досяг двері. Потім опустила руки, покривала впали, приховавши її під собою, і Лебаннен встиг почути, як вона глибоко зітхнула від полегшення, звільнившись нарешті від болісної необхідності здійснювати над собою таке насильство.

Смілива і мужня — так говорила про неї Тенар. Він не зовсім розумів її мову, зате добре розумів, що йому тільки що дали урок справжньої мужності. Весь той гнів, який ще недавно переповнював його душу, змусивши його стрілою мчати сюди, зовсім випарувався. При цьому Лебаннен аж ніяк не відчував себе змученим або приниженим. Ні, йому просто показали його місце, і абсолютно справедливо показали — місце звичайної людини в порівнянні з гірською вершиною, що панує в чистих повітряних потоках.

Він минув темну кімнату, повну надушених, закутаних у покривала і щось одна одній шепочучих жінок, які так і шарахнули від нього, і спустився вниз. Потім дружньо трохи поговорив з леді Опал і іншими жінками, встиг сказати кілька лагідних слів переляканій дванадцятирічній фрейліні, яка так і стояла з роззявленим від подиву ротом, і, налаштований уже цілком дружелюбно, вийшов на подвір'я, де його чекала свита. Потім він спокійно сів на свого великого сірого жеребця і повільно поїхав назад, до палацу Махаріона, занурившись в глибокі роздуми.

Олдер з фаталістичною покорою поставився до того, що йому знову доведеться повернутися на Рок. Життя в періоди неспання стало здаватися йому настільки дивним, навіть більш дивним, ніж його сни, що у нього майже не було сил ні задавати питання, ні протестувати. Якщо доля велить йому провести залишок свого життя в мандрах від острова до острова, то, значить, так тому і бути. Олдер розумів, що додому для нього тепер шляху немає. Ну що ж, принаймні, на кораблі він буде в товаристві пані Тенар і пані Техану, в присутності яких у нього завжди ставало легше на душі. Та й чарівник Онікс вже продемонстрував своє добре ставлення до нього.

Олдер був людиною сором'язливою, а Онікс — надзвичайно стриманою. До того ж між ними була величезна різниця в рівні знань і в статусі, і подолати цю прірву було непросто. Однак Онікс поводився шанобливо, сам неодноразово підходив до Олдера і розмовляв з ним, виявляючи достатню повагу, і ця обставина Олдера особливо спантеличувала і змушувала ще більше бентежитися. Однак лише Оніксу він зважився поставити те питання, яке не давало йому спокою.

— Справа в тому, — почав він зніяковіло, — що, як мені здається, буде неправильно, якщо я візьму з собою кошеня. Адже мені доведеться довго тримати його під замком, а це абсолютно неприродно для будь-якої юної істоти. І я все думаю: що ж з ним тепер буде?

Онікс не став питати, яке кошеня Олдер має на увазі. Він запитав лише:

— А кошеня як і раніше допомагає тобі не бачити цих жахливих снів?

— Ну так, в усякому разі, дуже часто. — Онікс задумався.

— Тобі, безумовно, потрібен якийсь захист, поки ми не доберемося до Рока. Я вже думав про це… А до речі, ти не говорив на цю тему з чарівником Сеппелом? Адже він ще тут.

— З пальнійським чарівником? — В голосі Олдера почувся страх.

Пальн, найбільший острів на захід від Хавнора, розташований в Пальнійському морі, користувався славою місця вельми таємничого. Пальнійці говорили на діалекті ардичної мови, з дуже дивним акцентом, вплітаючи в мову чимало своїх місцевих слів. Їх правителі з давніх часів відмовлялися присягати на вірність королям Енлада і Хавнора. Їхні чарівники ніколи не робили подорожей на Рок і не посилали свою молодь вчитися в тамтешній Школі. Пальнійська премудрість і магія грунтувалися на знанні Стародавніх Сил Землі і повсюдно вважалися небезпечною і навіть шкідливою. Колись Сірий Маг знищив майже все населення свого острова, закликавши собі в радники душі мертвих. Історія про це неодмінно вивчалася всіма, хто мав відношення до магії. «Живі не повинні радитися з мертвими!» — такий був основний висновок, зроблений мудрецями з Рока, і з тих пір відбулася не одна дуель між чарівниками Рока і Пальна. Під час одного з таких магічних поєдинків — а сталося це двісті років тому — на жителів островів Пальн і Семел обрушилася страшна епідемія чуми, мимоволі випущеної на волю одним з чарівників; тоді обезлюділа половина міст і селищ на обох островах. А п'ятнадцять років тому чарівник Коб вирішив скористатися Пальнійською премудрістю, щоб вільно переходити з царства життя в царство смерті і назад. Тоді Верховному Магові Яструбу довелося віддати всі свої сили і могутність, щоб перемогти Кобу і виправити те зло, яке він приніс.

Олдер, як і майже всі придворні і члени Королівського Ради, уникав зустрічей з чарівником Сеппелом, хоча і був з ним завжди дуже ввічливий.

— Я попросив короля взяти його з нами на Рок, — сказав йому Онікс.

Олдер тільки очима закліпав від подиву.

— На Пальні набагато більше нас знають про всі ці речі, - продовжував Онікс. — Та й все наше мистецтво Справжніх Перетворень і заклинань корінням своїм сягає в Пальнійську премудрість. Торіон був справжнім майстром своєї справи… А теперішній Майстер Заклинатель, Бранд з острова Венвен, не бажає мати з цією премудрістю нічого спільного. Однак, залишаючись зовсім не використаною або будучи використаною неправильно, премудрість ця здатна принести