Вікторія Грош (Rouce) - Під іншим небом, Вікторія Грош (Rouce)

— Це ж тільки-но стрибала дівчина з Японії! Вона дуже смілива! — а Данило подивився на мене та прошепотів мені на вухо.

— І моя — я опустила очі та подивилась на землю, а на обличчі була неприхована усмішка. До нас підбігли Кіра та Сергій.

— Хіно, ти молодець, що наважилась — сказала Кіра — і ми з Сергієм вам на згадку зробили декілька фотографій у стрибку...

— І відео — додав Сергій. Ми з Деном були у шоку. Це все побачити зі сторони було дуже цікаво. І подругам буде, що показати.

Після ми з Кірою пускали вінки на воду. Мій не затонув та поплив прямо, що теж сказали хороший знак.

Загалом свято мені дуже сподобалось. Воно було якимось магічним таким невимушеним та цікавим, що головне. Під ранок всі почали розходитись. Кіра з Сергієм втомлені пішли відпочивати. А я з Данилом вирішили ще прогулятись.

— Як тобі свято?

— Дуже цікаве. Мені сподобалось. А стрибок це просто... адреналін був вище норми — сказала я, а Данило засміявся.

— Це правда... Цього разу я стрибав не сам. І руки ми не відпустили.

— То що це означає, що ми будемо завжди разом?

— Думаю, що так. Хочеться в це вірити — він усміхнувся та подивився на мене. А після ми зупинились. Він подивився мені в очі, а після нахилився до мене, ми почали цілуватись. Тут в Україні я зрозуміла, що емоції, почуття один до одного приховувати не варто. Це у нас в Японії інакше. Тож я до цього вже звикла. Особливо сьогодні вночі побачила як багато хто обіймався та цілувався на людях. І ніхто й кривого слова не сказав та не дивився косо. Всім просто було весело. І мені теж.

Прийшли додому ми коли дід та бабуся вже прокинулись. Вони нам нічого не сказали, ми пройшли повз них та пішли спати. А трохи пізніше ми вирішили подивитись ті фотографії та відео. А ще ми без того зробили багато фотографій, де ми разом.