Yuleesi - Стражі Дзеркала , Yuleesi

-Страж Ачилл!

Той не озивався.

-Дуан!

Жодного звуку.

Непорушно сидів хлопець на траві, його очі були відсутніми, а з язика зірвалося кілька незрозумілих фраз.

- Стережіться високого… Він у темряві йде, темряву веде за собою…  Не з нами він, ніколи не був… Ти потрібна йому, вона лише приманка…

-Дуан!

Від різкого окрику Наставника Алісдейра той кинувся, мов отямившись від сну. Здивовано оглянув усіх, озирнувся.

-Що трапилося?

-Ти нам скажи, – озвалася Емілія, уважно дивлячись на нього. – Ти був наче сам не свій.

-Щось молов дивне, – підтвердив Альтаїр. – Про когось високого, про темряву… Що це було?

-Сам не знаю… – Дуан струснув головою, проганяючи заціпеніння. – Я пам’ятаю, бачив якісь картини… Видива… Такі яскраві… Я бачив тебе! – його погляд раптом припинив бігати і сконцентрувався на Рубі.

-Мене? – здивувалася та.

Дуан кивнув.

-О, як мило, – ядуче усміхнулася Міа. – Це любов?

-Любов, любов, – Адайн підстрибнула на місці, заплескавши в долоні.

-Цить, Адайн. Замовкніть, Страж Вілард, – утрутився Наставник Мо, перш ніж хтось зміг вимовити хоч слово. – Ви ж розумієте, що це тягне на трибунал?

Міа кинула на нього злісний погляд, зціпивши зуби.

-Що? Що саме тут тягне на трибунал?

-Замах на вбивство вашої колеги, – до них підійшов насуплений Наставник Рейнард. – Вас за це по голівці погладити? Трибунал…

-Із трибуналом розберемося пізніше, – нетерпляче перебив його Наставник Кормак. – Ви краще поясніть, що відбувається з Ачиллом?

-Легко, – невимушено озвався Наставник Мо. – Він провидець.