Анастасія Анпілогова - Тисячолітні. Відьма має померти, Анастасія Анпілогова

Глава 27. Інтриганки у гонитві за щастям

Вранці у дворі, де збиралася практично армія на пошуки Роберта, дівчина побачила, що маркіз та його дружина йдуть разом. На ній була дорожня сукня. Мабуть, щоб виправдатися, Аліса теж приєдналася до пошуків.

Вони відбувалися досить нудно для дівчини, яка знала, де був труп Роберта і просто чекала, поки його знайдуть. У Фармський замок послали гінця, попередити про те, що відбувається. До пошуків приєдналися й люди звідти. Це дозволило розширити їх ще й на землі барона.

До Хельги, яка нудьгувала, під'їхала не Аліса, яка нудьгувала не менше.

— Ти знаєш, більше, ніж кажеш, так? — припустила дівчина у світло-жовтій сукні.

— Ні. З чого ти це взяла. — вийшло награно через те, що Хельга не чекала такого питання.

— Та, гаразд, Хельга, ти ж ненавиділа Роберта так, ніби він був самим Чортом. Це всі знали. Ти можеш обманювати мого чоловіка та його людей, бо він вірить, що ти хочеш примирення, бо й сам хоче зберегти сім'ю, але не мене. Я бачу, що ти прикидаєшся. І тобі нудно чи то від того, що ти знаєш, що Роберта не знайдуть ніде і в тому числі у лісі та це марна трата часу, чи то від того, що його взагалі може і в живих немає. Я права?

Хельга здивовано глянула на Алісу. Життєрадісну, веселу, гостру на язик, але не настільки ж розумну? Хель ніколи не думала, що в цій високій худорлявій дівчині стільки проникливості та була просто приголомшена здогадами «сестри». Вона відчувала, що своїми емоціями, які повністю відбивалися на обличчі, видає себе, але нічого не могла вдіяти та ніяк не могла взяти себе в руки.

— Не думай, що я хочу тебе принизити. Я знаю це почуття ненависті до когось, хто заважає жити та заважає твоєму щастю. Це бажання усунути перешкоду за всяку ціну.

— Про що ти? — зробила знову невдалу спробу зобразити нерозуміння Хельга.

— Я про Анабель та Роберта.

Аліса та Хельга кілька хвилин повільно й мовчки їхали поруч у своїх думках. Їхні коні практично торкалися один одного крупом. Дружина маркіза проїхала під гілкою з листям, яка низько нависала, і притримала її рукою.

— Це ти його вбила? — припустила Аліса з повною впевненістю у своїй правоті.

Хельга не чекала такого питання і, мабуть, знову видала себе виразом обличчя. Але потім швидко згрупувалася та парирувала удар, небезпечним припущенням у бік сестри.

— А ти підмовляла тупеньку Аннабель спати з Робертом, знаючи, чим це закінчитися, щоб позбутися конкурентки. Щоб самій вдало вийти заміж?

Аліса подивилася в очі Хельзі, в яких читалося «квиті». Дівчата одночасно відвернулися у бік лісу. Коли у двох людей є рівноцінно небезпечне припущення щодо один одного, вони можуть стати не друзями, але союзниками.

— Ти не відповіла. Давай, якщо ми вже одна про одну знаємо секрети, будемо відвертими. Я сподіваюся, Роберт мертвий?

— Навіть якщо й так, що тобі з того?

— Якщо він мертвий, це буде для мене подарунком долі.

Хельга підняла одну брову і подивилася на сестру.

— Чому це тебе так тішить? — маг швидко думала, щоб захищатися, і почала робити свої припущення, яке раптом спливло в голові спогадом про те, як Роберт дивно себе поводив з Алісою, останнім часом, якось занадто розв’язно, — Ти що зраджувала маркізу з його сином?

— Ну, не те щоб зраджувала… — зам'ялася Аліса і Хель відчула, що влучила в ціль.

— Здається, під його чари потрапляли всі дівчата крім мене.

— Справа не в цьому! Він мені теж не надто подобався. Тим більше він поводився стосовно мене на людях надто наполегливо, через це могли піти чутки. І я хочу, щоб мої майбутні діти з маркізом правили його землями, а не цей розбещений гівнюк. Маркіза не покинула його чоловіча сила, що не може мене не тішити. Але є одна проблема. Маркіз та його перша дружина Вілена прожили у шлюби три роки перш ніж у них народився Роберт, а потім ще п'ять років до її смерті. І більше у них не було дітей за стільки років. Напевно, поки він стільки років був не одружений, у нього були коханки, але ти чула хоч про одного бастарда маркіза? Ось і я ні. Роберт, звісно, ​​дуже схожий на нього. Він явно син свого батька. Але я вмію рахувати та те, що я нарахувала мене турбує. Чим швидше і чим більше у нас із ним буде дітей, тим краще для мене. Так я можу закріпитись у цій сім'ї. А ще мій чоловік друг короля, який теж має маленьких дітей, розумієш, які це перспективи може відкрити для моїх майбутніх дітей, а значить і для мене самої. Може навіть поріднитися з королівською династією. Про кількість байстрюків Роберта ходили легенди. І з часом я наважилася на ну, не те щоб зраду, але можна і так сказати.. Не з хтивості, і не тому, що мені дуже подобався Роберт, а просто для того, щоб закріпитись у цьому світі багатства та влади, і вижити.

Знову повисла пауза. Хельга про таке якось навіть і не думала. Вона ніколи не була частиною цього світу, і ніколи в нього б не змогла влитися повністю. Вона була занадто іншою, тому що вона проти цих людей — майбутнє, а вони — минуле. Та Хель замислилась про їх старшу «сестру».

Так, а що в тебе з Анабель було за протистояння таке?

— Я давно зрозуміла, що Роберт чи можливо його батько стануть найвигіднішими нареченими, які у всіх сестер будуть. Решті дістануться лише дрібні барончики, на зразок нашого батька. Очевидно, що нас видаватимуть заміж за старшинством. Старша за мене тільки Анабель. Ось я і вирішила її усунути, щоб найбільш вдало вийти заміж. Ти правильно сказала, що Анабель завжди була тупенькою. Я її вмовляла, що вона обов'язково мусить повністю догоджати Роберту, що вона радісно й робила. Розуміючи, що він одружиться тільки з тією, хто йому відразу не підкориться. Різних варіацій хвойд в нього і так вистачало. Тільки я не очікувала, що події почнуть розвиватися так швидко і за таким сценарієм, як вони розвинулися. Але загалом план вдався. Може так навіть краще для мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍