Олена Гриб - Шанс для невдах, або Прощавай, Академіє!, Олена Гриб

Брен випростався, тримаючи просякнуту кремом сумку. Собака зробив крок уперед, щоб схопити нову (велику, ароматну, не забруднену землею) «здобич».

Лілея збільшила розмах. Якоїсь миті її тонке зап'ястя опинилося поміж масивних ікл.

«Творець, та вона ж не при тямі! На її розум щось вплинуло? Як на візника?!» – я потяглася до мітли, що стояла біля вольєра, погано уявляючи, як краще вчинити.

– Фу! Виплюнь! – злякано прогорлав від сіней господар і впустив повідець на ґанок. - Фу!

Пес глянув на нього розумними очима і, напевно, послухався б.

Напевно.

Але дівчина вдарила його по голові, і щелепи зімкнулися.