Олена Гриб - Право на шанс, Олена Гриб

– Виходить, я маю брати в цьому участь! – Хоч щасливий вищир і спотворив риси нишпорки, вперше за минулий день я не здригнулася, бачачи його обличчя. – А потім – до Сойла? У мене теж є заповітне бажання… Хочу, щоб князь обзавівся такими ж прикрасами, яким він особисто нагородив мене. – Пальці Чижа пробігли по жахливому шраму, що перетинав його ліву брову і щоку. Інший шрам ішов правою стороною обличчя, перехрещуючись із першим на підборідді. Те, що губи залишалися цілі, доводило: жодне з цих каліцтв не здобуте у запалі бою. – Візьмете в команду?

– Питай Мелу. – Людині, скривдженій через мене, було складно грубіянити, і я відчувала незвичне збентеження. – Вона тут головна.

– Чаклунка? – трохи глузливо уточнив він. – Хм, зазвичай головним виявляється демон. У неї є демон, Тає?