Олена Федорова - Поза законом, Олена Федорова

Розділ 30. Передноворічна метушня

     У передноворічній метушні пішло таке завантаження на роботі, що закоханим ніколи було голову підняти через робочу писанину. До того ж, треба було підбивати підсумки року. А річний звіт був завжди – нічого собі! Тому всі співробітники сиділи, перевіряли записи в комп'ютері та на листочках у теках, рахували кількість випадків і відсоткове співвідношення різних видів травм, вбивств і самогубств.

     Ніла змушувала їх періодично перериватися, приготувавши чай та каву.

     Одного з таких метушливих днів до них прийшла мати Івана Покотила. Вона почала дякувати їм за те, що вони намагалися знайти істину щодо її сина. Лола трохи винувато поглянула на Дмитра. Вона розуміла, що, незважаючи на їхню роботу, Івана, насправді,  могло не бути в живих. І тут вони вже нічим не могли допомогти жінці. Але, як кажуть, один відсоток ймовірності того, що він міг бути живим, згідно з теорією вірогідності все ж таки залишався. І похвала жінки була приємна їм обом.

     Наступного тижня їх уже удвох викликали до суду у справі Аглаї Прокопенко. Суддя, про всяк випадок, порушив уже обидві кримінальні справи, минулу - теж. Ульяш здивувався, що цю справу вів уже інший суддя.

    Суд цікавило питання, чи, дійсно, були у позивачки виявлені пошкодження та сперматозоїди. Обидва лікарі змушені були підтвердити, що були. Погану роль щодо обвинувачених, зіграли вони самі, по-дурному визнавши, що мали статевий зв'язок із позивачкою. І тут уже слово Аглаї пішло проти їхніх слів, і суд був змушений стати на бік потерпілої. Проте, від місцевих журналістів не втік факт того, що після судового засідання, суддя покликав Прокопенка до себе в кабінет і мав із нею серйозну бесіду. Бо вийшла вона звідти з блідим і серйозним обличчям.

   У принципі, підсудні мали другий шанс – подати на апеляцію. І найстарший скористався ним. Як зрозуміла наша пара лікарів, знову відбувся черговий торг. А, через тиждень, за словами дільничного інспектора, Аглая подала з одним із "ґвалтівників" заяву до РАГСу.

     - Аби тільки не призначили розпис із нами в один день! - промовила Лола, дізнавшись про це.

  Таким чином, ДІП дізнався, напевно, про те, про що всі давно підозрювали - лікарі вирішили одружитися. Миттєво новина облетіла поліцію та прокуратуру. І дехто поспішив їх привітати. 

     Коли про це почув Шеремет, він відчув себе ошуканим. Звісно, ​​Лола йому нічого не обіцяла. Так, вона взагалі не могла тоді й згадати, хто він такий і яким боком до неї ставиться! Але йому було прикро, що він першим її знайшов, дбав про неї, а Ульяш викрав дівчину його мрію прямо  у нього з-під носа.

    Зараз Шеремет всерйоз вважав Лолу дівчиною мрії. Хоча, якщо бути чесним, він ніколи до зустрічі з нею і не думав, не те, що мріяв, про зустріч зі своєю потенційною обраницею. Одруження він вважав такою далекою справою, бо він ще не нагулявся… Аж, раптом, зустрів Лолу … і пропав!

     Однак, він оцінив її по-справжньому, коли майже втратив. І все ж він усвідомлював, що з Дмитром у нього були рівні шанси. Тоді, коли він з нею вперше зустрівся, вона ще не була на короткій нозі з Ульяшем. І зараз він не знав, що йому робити. З Нового року на нього чекали в Офісі Генерального Прокурора. Чи повинен він зробити зусилля над собою і попрощатися з Ульяшем і Лолою? Чи вловити момент та поговорити з нею особисто? Раптом у Лоли щось піде не так із Ульяшем?

     Коротше кажучи, всі були в передноворічних особистих та робочих клопотах. І все ж, багато хто сподівався на чарівну і несподівану казку… Лола мріяла, як вони з Дмитром одружаться і заживуть спокійним сімейним щастям, як і інші люди. І окрім роботи, у їхньому житті з'являться інші цікаві моменти: сімейний відпочинок та спільні захоплення, туризм та діти…

     Дмитро, на жаль, вичерпав усі ресурси у пошуку підробітків. І він від пошуків справи теж на якусь мить перейшов до мрій… Може, його відвідає хтось із впливових людей та запропонує грошовий підробіток. Про те, щоб кинути судову медицину, зараз і не йшлося. Після того, як у його життя та експертизу повернулася Лола, він не бачив себе в чомусь іншому. Але зарплата в держустанові завжди залишала бажати кращого. 

     Ситуація взагалі була абсурдною. Робота в медицині ставала дорогим хобі, і щоб займатися нею для душі, на своє переконання, треба було ще десь по-серйозному заробляти! Як цього не бачать у МОЗ? Незабаром у медицині не буде кому працювати. Повиїжджають молоді фахівці за кордон, де буде більше цінуватися їхня праця та професії вважаються престижнішими, і все!

     Хто лікуватиме людей, здійснюватиме діагностику, допомагатиме у боротьбі зі злочинністю?

  Дмитро ставив правильні питання. Але біда була в тому, що це питання цікавило пересічних практикуючих медиків, змушених працювати в держустановах. Але, не тих, хто займався самою системою охорони здоров'я.

    Тому Дмитро на деякий час зняв з себе імідж незламного чоловіка і теж перейнявся духом чарівництва. Раптом станеться щось незвичайне, він заробить багато грошей, і вони з Лолою стануть фінансово незалежними? І тоді, вже не ризикуючи, зможуть відстоювати свої чесні принципи перед начальством!

    Мріяли не лише вони. Їхній підлеглий Вадик теж, наприклад, мріяв, що його знайома дівчина Наталка, яка так йому подобалася, погодиться святкувати з ним Новий Рік…

    Мріяла і продавщиця Ліда, що у Новому році зустріне, нарешті, свого нареченого. Вона, як вірна Асоль, її улюблена героїня, стільки років чекала на це! Ось, приїде до їхнього містечка цікавий чоловік! Як трапилося з їхніми лікарями несподівано! Прийде до їхнього магазину. Вони розговоряться... Він запросить її на побачення. Вони вестимуть цікаві інтелектуальні розмови. А потім вони зрозуміють, що не можуть жити одне без одного...

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍