Павло Коломієць - Невідоме Розстріляне Відродження

Про Рідний Край, кохані ниви, І кислі присмаки кислиць… А місяць повний і щасливий Пливе між вицвілих зірниць. Легенди творяться таємні Серед сопілок солов’їв. Я тут зростав, співав, любив У ночі, запашні і темні. І сестрою мені була Блакитна, лагідна Сула. 2 Наливайків брід Лубні мої, моя колиска! Легенд загублена луна… З-за хмари кібець вирина Над давнім полем бойовиська. І там, де брязкали мечі, На власній ниві орачі За плугом йдуть, і сонця промінь На рало падає сріблом. Я тут, неначе в ріднім домі Над цим оспіваним руслом. Де під вербою хвилі сині Несуть дитячих років слід, — То славний Наливайків брід Попід горою, у долині. Верба схилила довгі віти, Як свідок щастя і розлук… Поета зве пісні творити Якоїсь пташки ніжний звук… Тут Наливайко в ніч киплячу? Топив із золотом бочки, А я свою любов дитячу Згубив над спокоєм ріки… 3 У моїй стороні Упаде ясний світанок Десь у далину… Двійко гарних подолянок Йдуть по дивину. Босоніж ідуть у росах. Ззаду срібний слід. Янтарем горить на косах Світанковий світ. А в садах – вишні червоні Жаром миготять. А у стайнях – власні коні Сіном хрумкотять… На покосах