Анна Ліє Кейн - Полонянка спустошених земель, Анна Ліє Кейн

- Від нашого зв’язку я народила сина, - по щоці Ділари ковзнула сльоза, а губи склалися у сумну посмішку. У мене стисло в грудях, та я не наважилася втрутитися у розповідь. - Тоді я думала, що це забезпечить мені владу. Якщо Мансур стане ханом, то я одразу посяду найвище місце у гаремі. Він точно визнав би нашого сина.

Ділара замовкла. Посмішка повільно сповзла з її обличчя, залишивши по собі лиш сум та невимовну тугу.

- Принаймні я так думала. Та виявилося, що поки я була зайнята вагітністю, дитиною та своїм коханням, не помітила, що мій батько - володар нашого краю - планує змову проти хана. Він і декілька його посібників збиралися захопити владу. Вони приїхали в Анру, вдерлися до палацу правителя та вчинили замах на його життя. І їм навіть вдалося. Вони вбили батька Мансура. Але їх схопили. Один з друзів зрадив їх. Він допоміг Мансуру стратити змовників, а їхні сім’ї визнати винними. Мансур став ханом, приїхав до нашого краю. Усіх родичів змовників стратили, крім мене і Зіяда. Нам запропонували відмовитися від батька та піти на служіння до хана. Зіяд погодився.

Ділара обійняла себе за плечі, намагаючись заспокоїтися. Вона вже не витирала сльози, які котилися по її щоках. У них, мов у маленьких алмазах, грало світло.

- А я ні. Я не могла відректися від роду та батька, і просила вбити мене, але забрати нашого сина. Та хан вирішив інакше. Він сказав, що зв’язок з дочкою зрадника ганьбить його. Він не подарує мені швидкої смерті, та знищить доказ нашого кохання.

Моє серце злякано завмерло, очікуючи наступних слів Ділари, а коли вони все ж прозвучали, у тілі наче обірвалася струна.

- Він вбив нашого сина. А мене віддав за свого брата, щоб бачити мене біля себе.

Тиша, що запанувала у приміщенні, почала різати вуха. Я повільно повернулася до виготовлення отрути. Пальці рухалися механічно. А я не знала, що можу сказати Діларі. Та вона заговорила сама. Струснувши з себе минулу тугу, з викликом промовила:

- Не в однієї тебе розбите серце, Сандро. Багато хто з нас носить у собі лиш гострі уламки. Тому зроби отруту. І якщо мені все вдасться, ти відправишся додому.