Валерія Дражинська - Заборонений плід, Валерія Дражинська

28

Женя

 

- Досить! - кладу руки йому на груди і намагаюся відштовхнути, ключове слово "намагаюся", - Припини гратися зі мною, Дім!

- І знову ти помиляєшся, Женя. Грати я дозволяю собі тільки на роботі. І тільки зі своїми опонентами. В інших аспектах життя віддаю перевагу граничній ясності. Що пов'язано з тобою - я виконую останню волю свого брата. А ти тільки й робиш, що заважаєш мені. Побудь гарною дівчинкою ще півроку. Потім, як ти і сказала, я зникну з твого життя, - все це було сказано тихим інтимним шепотом.

Його дії повністю розходилися зі словами. Рука під час короткого монологу перемістилася на горловину, не рухаючись, але своїм місцем розташування показуючи, хто господар становища. Жар важкого дихання розбурхував чутливу шкіру та жіноче его. На що завгодно готова посперечатися, що він зараз зовсім не байдужий. Варто мені трохи піддатися стегнами вперед і я, сто відсотково, отримаю цьому доказ. Передбачувано плавлюсь, але неймовірними зусиллями беру себе в руки. Набридло, що після таких ось його випадів у мій бік він мене або динаміть, або ставить на місце як дурну малолітку.

- Відпусти мене і відійди, - кажу впевненим, твердим голосом, - Мені неприємно!

На моє здивування він так і робить. Щоправда відходить лише на крок. А потім приголомшує словами:

- Значить, коли ти думала, що я твій родич, тобі було приємно. А тепер що? Родзинка зникла?  - єхидно усміхається.

Рука злітає сама по собі, але мети не досягає. Діма перехоплює її на льоту і різко смикнувши, впечатує мене в себе. Іншою рукою сильно обхоплює за талію. Я була права - він у повній бойовій готовності. Розумію, що спеціально спровокував. Гаразд, буде тобі відповідь!

- Річ не в цьому, Дім! Просто ти мав рацію! - присунулася максимально близько до його губ, - Коли вночі побачила, як ти трахаєш Кетрін на сходах... ммммм, я тоді тільки з Фіджі повернулася. Згадуєш?

По ньому бачу, що розуміє про що я. Невідривно дивлюся в очі. Зіниці майже повністю покрили райдужну оболонку.

- Захотіла собі такого енергійного вмілого самця для першого разу. Сам же казав вік, гормони грають. А вона так стогнала. Хотілося опинитися на її місці, - облизую губи та відводжу голову назад, - Але мішанина в голові вляглася. З'явився Ейден. Тепер я тільки його хочу до нестями. І він незабаром стане моїм першим. Не родзинка пропала, Дім, а бажання до тебе. Усе як ти й прогнозував.

На мою міні сценку під назвою "а-ля стерва" Діма лише зловтішно посміхається.

- Дівчинко, ти вирішила позмагатися зі мною? А давай-но ми дещо перевіримо.

М-да, не на таку реакцію я розраховувала. Хоча на яку сама не знаю. Занадто пізно до мене доходить, що Дімин спокій показний. Професійна маска. До мого виступу він тримав себе в руках. Насправді ж чоловік був розлючений. Причому з самого початку нашого сьогоднішнього "побачення".

Секунда і я знову біля стіни, але вже притиснута сильним тілом. Мої руки в капкані його однієї над головою. Ноги безцеремонно розсунуті коліном. Занадто різкі рухи. Силу контролює, але не особливо переймається. Залишаться синці. Його чоло впирається в моє. Я повністю знерухомлена.

- Що ти робиш? - злякано видихаю йому в губи.

Замість відповіді вільна рука, сильно натискаючи, повільно рухається вниз. Від ліктя до стегна. На межі болю. Весь цей час він, з незрозумілою мені силою, утримує мій погляд. Не заморочуючись, стягує з мене нижній рушник і пірнає в трусики. Доволі мружиться, коли його пальці занурюються у в'язку вологу, а я мимоволі стогну і піддаюся на зустріч. Палець на чутливому горбку починає виводити хитромудрі візерунки.

- Така мокра!

Не витримую, прикушую нижню губу і закочую очі. Через силу шепочу: 

- Не сприймай на свій рахунок. Я не тебе...

- Сука ти, Женя! Я ледь не посидів за цю добу, поки тебе не знайшов, - хрипко зізнається мені в губи й одразу ж накриває їх своїми.

Діма не ніжний. Він карає мене. Відразу вривається язиком. Атакує мій рот. Радше ґвалтує, ніж цілує. Я зовсім не проти. Так солодко. Пальці на найпотаємнішому витворяють щось. Один вже в мені. У цей момент я переконуюся в існування магії. По-іншому назвати те, що відбувається, не можливо.

Його рука, що утримує мої кінцівки над головою, злегка розслабляється завдяки моїй активній участі. Тут ніхто не збирається чинити опір! Вириваюся із захоплення. Він дозволяє. Вчіпляюся в його голову. Як мавпа підіймаюся бажаним тілом і обплітаю стегна ногами. Він допомагає, підхопивши рукою, що звільнилася, мене під попу. П'ятами вдаряюся в його шикарний зад, сама глибше насаджуючись на палець. Скаржно стогну. Мало! Усі налаштування бути неприступною летять під три чорти.

- Дімо, будь ласка..., - відриваюся від нього, бо не вистачає дихання.

Губи палають. Голова йде обертом. Я зовсім втрачаю розум. Хочу його до божевілля! Але натикаюся на тверезий погляд. Рука з трусиків переміщається на талію, також і друга. Відчуваю по напружених м'язах, що збирається мене відсторонити від себе. Ні, ні, ні, ні... Чорт! Краще б мовчала. Не переживу, якщо він мене зараз відштовхне. Це буде перебором. У розпачі сама вже нападаю на його губи. Руки й ноги стискаю що є сили, не знаю, можливо роблячи боляче. Все одно! 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍