Жиль Легардіньє - Остерігайтеся котів

class="p1">— Добрий вечір. Я ще не дуже добре говорити французькою, але радий. Друг Сари допоміг мені написати цей текст. Я не дуже добре зрозуміти, але якщо казати щось не добре, то вибачте.

Він повертається до своєї дружини:

— Я вперше побачив тебе під час пожежі. Ти запалила вогонь у моєму серці. І я приїхав сюди, щоб бути поруч із тобою.

Я бачу, як у декого на очі навертаються сльози.

— Я тут для того, щоб зробити тобі дітей великим пожежним шлангом…

Сара вириває в нього аркуш, вираз її обличчя змінюється з блаженного на підозрілий. Вона злегка посміхається публіці, яка заходиться від сміху.

— Хто допомагав Стіву писати промову? Я хочу ім'я винного!

Коли Сара проводить розслідування, французький пожежник перекладає нареченому. Брат Сари, Френк, урешті зізнається під оплески публіки. Посміхаючись, Стів подає знак своїм співвітчизникам, які підхоплюють його й починають підкидати.

Свято розпочинається так, як задумав Френк. Гарна погода, келихи із шампанським міняться на сонці, ті, хто не знав одне одного, познайомилися, і Рік поруч зі мною. Австралійці вже розпалюють величезне барбекю, як цього забажав Стів. Усі зібралися, і це мав бути чудовий вечір. Якби не витівки Жад.

55

Якщо я й винна, то лише в одному: я погано пильнувала за Жад, тому що весь час провела з Ріком. Ми вже знали, що вона не вміє пити, але й не підозрювали, що може вигадати її божевільна уява.

Перша тривога пролунала пополудні, коли Сара хотіла зібрати всіх подружок, щоб сфотографуватися. По одній вона представила нас своїм батькам і родичам Стіва. Ті австралійці й справді не дуже вродливі. Та ми б і не звернули уваги, якби їхній дорослий син не був таким красенем. Контраст був очевидним.

Коли Жад опинилася навпроти батька нареченого, вона простягла до нього спітнілу долоню, вражена його рубцюватим та зморшкуватим обличчям і пласким лисим черепом. Вона широко розплющила очі та здивовано промовила:

— Інопланетна істото, ти тут! Я така щаслива, що ти залишилася на Землі. Хочеш зателефонувати додому?

Вона простягла йому свій мобільний. Потім намагалася обійняти батька Стіва. На щастя, втрутилася Софі, а Лена своїми силіконовими грудьми змусила її позадкувати на метр. Нам пощастило, що батько не говорить французькою. Ми переконали його, що Жад була збентежена його схожістю з дядьком, якого вона нещодавно поховала і який залишив їй свій телефон. Це була не моя ідея.

Нам слід було дійти висновку й установити за Жад постійний нагляд. Але, врешті, і так було чим зайнятися, окрім як спостерігати за витівками ненормальної. Ми з Ріком, наприклад, намагалися бути корисними. Я була за стійкою з напоями, а він на барбекю. З мого посту я бачила, як він розпалював вогонь з іншими чоловіками.

Сара прийшла по воду. Я налила їй і щиро привітала з одруженням.

— Ти незрівнянна, і прийом просто фантастичний. Я ще ніколи не бачила такого вдалого весілля.

— Дякую.

Вона залпом випиває воду:

— Я вмирала від спраги. Потрібно всюди бути, але я така щаслива!

Раптом вона на мене розгублено дивиться:

— Як так сталося, що ти подаєш напої? Ти моя гостя, насолоджуйся! Іди краще прогуляйся з Ріком.

— Він допомагає твоєму чоловіку з барбекю. І знаєш, подавати напої — це для мене не проблема. Може, тобі ще не надто пропечений багет?

Вона сміється з останньої фрази і, дивлячись на веселу компанію пожежників, що тупцюють довкола вогню, додає:

— От за ким потрібно наглядати цього вечора. Я надто добре знаю, чим закінчуються вечірки пожежників. Зазвичай, вони гасять пожежу, але їм також трапляється її розпалити… Стівів друг дитинства вже встиг поранитися. На щастя, випадок не смертельний.

— Що сталося?

— Бавлячись у мушкетерів, Браян поранив шию шампуром.

Мене перекосило. Capa заспокоює мене:

— Вони міцні, але все ж… Я повертаюся до гостей, мушу наглянути за своїм чоловіком, щоб одна з наших божевільних подружок не накинулася на нього.

Наповнюючи келихи, я спостерігаю за хлопцями. Навіть якщо Рік і високий, то в цій компанії здається найменшим. Він такий милий. Здалеку нагадує підлітка, що грається зі своїми старшими братами. Я його ніколи таким не бачила. Завдяки цій чудовій атмосфері і, сподіваюся, моїй присутності, він має такий щасливий і безтурботний вигляд.

Стоячи за стійкою, я познайомилася майже з усіма. Жад жодного разу не потрапляла в поле мого зору. Або вона вирішила більше не пити, або напилася так, що завалилася десь, або знайшла, де наливають іще.

— Підемо прогуляємося?

Я підстрибую. Рік підійшов ззаду так, що я й не помітила. Що він мені запропонував?

Мені знадобилося менше ніж шість секунд, щоб попросити чарівну молоду дівчину мене підмінити. Думаю, що вона не може відрізнити шампанського від газованої води, але мені байдуже. Рік бере мене за руку, і ми прямуємо в бік лісової гущавини. Ми вже майже минули майданчик із накритими столами, коли помітили Жад біля одного з них. Ось відповідь на запитання: вона знайшла інше місце, де наливають.

— Жад, ти мусиш перепочити. Іди пошукай Софі.

Здається, вона мене не впізнає. Вона зводить палець і насуплює брови:

— Вони тут, вони всюди. Я бачила одного. Я мушу знищити його, щоб урятувати дітей.

— Жад, що ти верзеш?

Вона навіть не відповідає. Рік тягне мене за руку. Чи погоджуся я зіпсувати чарівний момент наодинці з ним, щоб наглянути за Жад, в якої зриває дах? Ні. Але варто було це зробити.

56

Галас свята поступово віддаляється. Зараз ми більше чуємо спів пташок. Гілки дерев хитаються в унісон від легкого подуву вітру. На землі плями світла утворюють фігури, які постійно змінюються. Як це романтично — весілля інших… Рік і я йдемо поруч, мовчазні, але я знаю, що цього разу це довго не триватиме. Нас тягне одне до одного.

Уздовж канави, що край дороги, — велика дерев'яна колода.

— Присядьмо на хвилинку? — пропонує Рік.

— Залюбки.

Я сідаю, поправляючи сукню. А він ні на що не зважає.

Крізь листя дерев пробиваються промені сонця, із сусідньої галявини долинає веселий сміх. Час зупинився. Я не хочу нічого говорити. У нього є можливість почати розмову. Він вільний.

— Жулі?

— Так, Ріку.

— Ти уявляєш своє життя десь в іншому місці?

Я невинно посміхаюся:

— Думаю, потрібно буде час від часу виходити з лісу, щоб поїсти, ну якщо ти не почнеш полювати. Але чому б ні? Ми можемо побудувати хатинку на дереві. Я чула, що смажена білка на