Іван Котляревський - Енеїда

в п'ятому рядку якось непомітно, на останньому, — перехід до повних, без знижено-зменшувальних суфіксів, імен (після Стецька, Ониська — Опанас). Дальші два рядки — повні, "за паспортом", імена. А заключний рядок зроблено ще на вищому рівні — тут не тільки ім'я, а й прізвище. В давні часи на Україні по-батькові не було звичаю називати. Часто про батька і взагалі про рід, походження говорило прізвище (Петренко — син Петра, Мірошниченко — син мірошника тощо). За іменами стоїть головне, що несла епоха занепаду феодалізму посполитим, сіромі, — емансипація особи, зрівняння селянина з іншими станами. Тут був Вернигора Мусій — за свідченням сучасників І. Котляревського, житель Полтави, швець, що потонув у Ворсклі. 109. Сивиллі се не показалось — тут у значенні: не сподобалось. Пахолок — хлопчина. 111. Баба бридка, криворота — перед палацом бога підземного царства Плутона стояла на варті фурія, богиня прокляття, помсти і кари Тезіфона. Вона з наказу судді підземного царства Еака мучила всіх грішників, які не спокутували на землі своїх гріхів. Тезіфону уявляли страшною бабою, оповитою гадюками, на голові в неї замість волосся теж клубочилися гадюки. Коли Еней прибуде в латинську землю, Тезіфона з намови Юнони вселить у серце цариці Амати і рутульського царя Турна ненависть до Енея, що прискорить війну між троянцями й ругульцями. Клепало, або калатало, стукачка — дерев'яний молоток, яким нічний сторож стукає в дощечку, щоб показати свою присутність. 112. Ремнями драла, мов биків — певне, тут треба розуміти: била їх ремнями (ремінними батогами), як биків. 113. Що в пеклі е суддя Еак — герой старогрецьких міфів, син Зевса, Еак правив островом Егіна. Прославився праведним життям та справедливістю, за що після смерті був призначений богами суддею у підземному царстві. 115. Ні гич — нічого; гариль — маленька порошиночка. Нар.: А не гаріля. Ні цури, ні пилинки (Номис. — С. 39). Цвяховані стіни — стіни, оббиті гвіздками для міцності й для краси. Шумиха — сухозлотиця, фальшива позолота. 117. Тютюнкова горілка — настояна на тютюні, через те від неї швидше п'яніють. Настояную на бодян — бодян — ароматична вічнозелена рослина. Під челюстями запікану — челюсті — вихід хатньої печі у вигляді арки між припічком і внутрішньою частиною печі. До челюстей зручно досягти рукою, тут можна щось розігрівати, смажити та ін. І з ганусом, і до калгану — ганусівка — наливка, настояна на анісі (ганусі), трав'янистій ефіроносній рослині. Калганівка — настояна на калгані, корінь якого також використовують для лікування шлункових хвороб. Шафран, шапран (Сгосus) — у давнину особливо цінна привозна спеція. Має надзвичайно сильний пряний запах, настойкам надає оранжево-червоного кольору. 118. Перелік ласощів, які споживають праведники в раю, починається видами печива, яке звичайно продавали на ярмарках. Сластьони — пряжені на маслі або олії млинці з пшеничного борошна. Г. Квітка-Основ'яненко в "Салдацькому патреті" в жартівливо-утрируваному тоні малює "сластьонницю з грубкою" у ярмарковому ряду: "...Тільки спитай, на скільки тобі треба сластьоних, так живо підніме пелену та й зніме стару онучу [слово "онуча" тут ужите в первісному значенні — кусок тканини, ганчірка), що нею горщик з тістом накритий, щоб, знаєте, тісто на холоді не простивало, і затим під пеленою у себе держить; от пальці послине, щоб тісто не приставало, то й вщипне тіста, та на сковороду ув олію — аж шкварчить! — та зараз і пряжеть, і подає, а вже на олію не скупиться, бо так з пальців і тече, тільки, знай, обсмоктує" (Квітка-Основ'яненко Г. Твори: В 2 т. — К., 1978. — Т. 1.— С. ЗО). Стовпці — печиво з гречаного борошна на олії, що формою своєю нагадує перевернутий стаканчик з вузьким денцем, усічений конус. Готувалося в особливих формочках-стаканчиках. З кав яром буханці — спосіб приготування: "Відварюють яловичину з сіллю, а тим часом вчиняють житні з гречаною мукою млинці, і це подасться разом. Буханці нічим не мастять" (Маркевич. — С. 150— — 15)). Цей спосіб описаний у 50-х роках XIX ст. Неясно, чому страва називається "з кав'яром". У одинадцятитомному тлумачному "Словнику української мови" слово "кав'яр" зафіксовано в значенні "ікра". Можливо, щось пропущене в описі Маркевича. Ікрою, або кав'яром (зараз застаріле), називають також страву з дрібно посічених овочів, грибів. Можливо, яловичину поливали якимось соусом, приправою. Рогіз (Tuphа) — трав'яниста багаторічна рослина. У молодого рогозу їдять соковиту нижню частину обчищеного стебла. Паслін (Solanum) — трав'яниста рослина, яка особливо часто зустрічається на пустирях. Козельці — трав'яниста рослина, яка росте на облогових і цілинних землях. З молодих рослин обчищають і їдять солодкий корінь. Терен і глід — ягоди. 119. Палаш — холодна зброя; прямий, довгий, гострий з обох боків (з тильного боку до половини) клинок. Був на озброєнні російської армії з початку XVIII ст. до 70-х років XIX ст. 122. У цій строфі названі всі, хто не заслужив раю, кому там не місце. У ній наочно представлена ієрархія державних інституцій, класів, що стояли над народом. Бракує тільки вершини піраміди —— імператора. Державна бюрократія ("чиновні") — — землевласники і промисловці ("грошей скрині повні"), купецтво ("в яких товстий живіт"), вчені ("що з книгами в руках"), армія (але не вся, а "рицарі" — офіцерський корпус, генералітет— до того ж поставлені в один ряд з "розбишаками"). І нарешті основа піраміди — духовенство. Не ті се, що кричать: "і паки" — слово паки (староруське — знову, ще) було частовживаним у православному богослужінні. Стало загальною кличкою, якою дражнили православне духовенство, обігрувалося в народних пародіях на попів та молитви. Не ті, що в золотих шапках — золоті шапки — мітри, які носили високопоставлені представники церковної ієрархії, починаючи від єпископа. Кому немає місця в раю, той мусить бути в пеклі. Отже, всі згадані в коментованій строфі — там. І розташування церковного кліру в строфі — нижче духовенство всупереч ієрархії стоїть над вищим — мас свою фольклорну основу. В фольклорі європейських народів, зокрема німецькому, відоме оповідання про монаха в пеклі, який стоїть у вогняному котлі на голові єпископа і завдяки цьому терпить менші муки. Іван франко подав українську паралель до цього оповідання, записану ним в рідному селі Нагуевичах: "Селянин по смерті стрічає свого священика в пеклі. "Єгомость, а ви що тут робите?" — запитав він. "Мовчи, дурню! — відповів піп. — Я тут на біскуповій голові стою" (Франко І. Зібр. творів: У 50 т. — К., 1983. — Т. 39. — С. 70). 123. Навіжені — тут у значенні: юродиві, божі люди. Біг дасть — так відмовляли старцеві у милостині. 124. А послі вбгались і в оклад — оклад — грошовий податок на людей з непривілейованих