Ксандер Демір - Сет кохання та поразки , Ксандер Демір

Вона уважно слухала, і знову та усмішка — тепла, але водночас наче вивчально. Наче вона пробує розгадати щось, що ще не повністю зрозуміле.

— У тебе є щось більше, ніж просто талант, Камілло. Ти граєш не тільки ракеткою, але й головою. Це лякає.

— Лякає? — здивовано перепитав я, намагаючись зрозуміти її слова.

— Так, — вона кивнула, дивлячись прямо в мої очі. — Бо такі люди, як ти, або досягають вершини, або руйнуються під тягарем власних очікувань. Ти інколи здаєшся таким впевненим, але водночас... наче щось приховуєш.

— Приховую? — я знову здивувався, відкинувшись назад на спинку стільця. — Це вже цікаво. Що саме, по-твоєму, я приховую?

— Можливо… — вона на секунду відвела погляд, потім знову зустрілася з моїми очима. — Тобі подобається здаватися сильним, утім насправді ти боїшся втратити те, чого досяг.

Я завмер. Її слова потрапили прямо в ціль. Вона бачила мене наскрізь, і це трохи лякало. Але замість заперечувати, я обрав інший шлях.

— Можливо.. — зізнався я після короткої паузи. — Я боюся. Не втратити те, що маю. А втратити можливість довести, що я можу ще більше. Для мене поразка — це не просто провал. Це кінець гри. І я… я не можу допустити, щоб це сталося.

— Камілло, всі ми боїмося чогось. Але страх — це не завжди погано. Він може підштовхнути нас до чогось більшого. Ти й так вже багато чого досягнув. Тепер головне — не дати цьому страху зламати тебе.

Її слова прозвучали настільки щиро, що я мимоволі усміхнувся.

— Хто б міг подумати, що моя наречена стане моїм коучем, — пожартував я, намагаючись трохи розрядити атмосферу.

Вікторія хмикнула, піднявши келих із соком:

— За твої майбутні перемоги. І за те, щоб ти нарешті почав дивитися на себе не лише як на переможця, а як на людину, яка вже має, чим пишатися.

— І за тебе, Вікторіє..