Арія Вест - Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест

― Тож нехай буде бенкет! Нехай ллється вино! ― піднісши вгору руку із бокалом, Феста залила його в горлянку із висоти.

Мей важко опустилась на стілець навпроти. Із її вуст долинуло:

― Гіон знає?

― Я послала їй ворона… ― проговорила Феста, а тоді накинулась на сир, нарізка якого вже стояла на столі.

Мей відвела погляд. По її обличчю було добре видно, що тепер вона вже не може залишатись такою холодною і беземоційною, як раніше… страх за їхню долю тривожить її. І тривожить дуже сильно.

Та тоді Багряний провісник здійнявся з місця і, підійшовши до Фести, всівся на місце поруч. Взяв в руки бокал із вином і крикнув:

― Підтримую! Нехай почнеться бенкет!

«Серйозно? ― промайнуло в думках Ребекки, а сама вона стояла неначе вкопана. ― Він вирішив приєднатись до цього безглуздого бенкету просто, аби повеселитись?!»

― Кучеряшко! ― присвиснув демон, закликаючи її рукою до себе. ― Хочеш вина?

Бек невпевнено захитала головою.

― Нехай. Але ходи сюди, ― все ж закликав Мін Чжень.

Бек обвела його очима. «Усе це так дивно… він і Феста… вони ведуть себе вкрай дивно», ― знову пронеслось у голові інфеністки.

Вона зиркнула на Колекціонера поривів ― дух накинулась уже на четвертий бокал, аби спорожнити його повністю.

Бенсон навіть не отямилась, як по просьбі Багряного провісника уже сиділа на стільці поряд, а він наливав їй вино.

Аж тоді, коли бокал наповнився по вінця, уже п’яненька Феста проголосила:

― Знаєте, що я думаю? ― вона піднесла руку із бокалом на центр стола, а служанка тим часом подавала бокал із вином Мей. ― Маячня це все! Якщо нас завтра чекає смерть, сьогодні я планую як слід нагулятись! ― обвівши очима всіх, дух Вітру піднесла бокал до губ і зробила кілька ковтків, таким чином випиваючи майже весь вміст бокалу за раз.

― Мей! ― простогнала вона, ковтнувши випивку. ― Випий! Випий зі мною!

Це звучало зовсім як передсмертний крик, від чого Бек стало не по собі. Поки дух Вітру вмовляла Сапфірове очарування скуштувати вина, до Бенсон звернувся Багряний провісник:

― Вважай це нормальним, Кучеряшко. Із Фестою завжди так. Там де вона ― свято приходить навіть у найскрутнішу хвилину. Просто… релаксуй.

І взявся пити вино, повернувшись до Фести.

Ошелешена Бек простягнула руку до стола, аби взяти свій бокал. Тим часом Феста уже встигла випити достатню кількість, аби у неї розв’язався язик на всіляку маячню:

― Я справді така рада, що ви всі тут! Це… найпрекрасніша остання мить, яку я могла уявити, ― протягнула вона, усміхаючись від вуха до вуха і поступово опускаючи голову на руку, що простягнулась на поверхні стола. ― Серйозно! ― підняла вона бокал угору. ― Я люблю тебе, Мей! І тебе… ― вказала вона на Багряного провісника. ― Ти телепень, але я тебе люблю! І ти… ― прищурилась вона, аби розгледіти Бек за спиною Мін Чженя. ― Ти теж!.. до речі! ― раптом скрикнула Феста, зробивши перед цим невеличку паузу, аби потім різко підвестися з руки. ― Ти! ― вирячилась вона на Бек. ― Ти не служанка зовсім! Я знаю… хе-хе, ― розпливлася Феста у посмішці.

― Ще чого?! ― огризнувся Мін Чжень, осушуючи бокал із вином. ― Ця мала нікчема…

― Ля-ля-ля!.. ― пробелькотала Феста, заплющивши очі і підводячись з-за столу, аби в пориві оп’яніння підійти до них. ― Не белькочи усіляку маячню, ― зауважила вона «мегарозумним» і «зосередженим» тоном. ― Не треба мені нічого казати. Я усе знаю! Ви двоє… просто створені одне для одного!

Сказавши це, вона тут же взялася сміятися.

Бек, котра була ще зовсім не п’яна, нервово стиснула бокал в руці.

― Ха-ха-ха-ахаа-ха, ― зареготав Багряний провісник. ― Ха-ха-ха! Зажди-но… ― раптом посерйознішав він, ставлячи бокал на стіл. ― Ти кажеш, що я і вона… ― показав він пальцями, а тоді зиркнув на Колекціонера поривів.

― Ага, ― тут же відрубала дух Вітру, щиро всміхаючись. ― Вилита парочка!

Та Багряний провісник раптом просто фиркнув.

― Я і вона? Ха, цього ніколи не буде!

Ці слова враз, розрізаючи повітря, впечатались наче в саму душу Бек…

Дівчина зовсім не могла зрозуміти, що це за відчуття… чому їй раптом стало так… порожньо?! І… чому рука тягнеться до бокалу з вином? Ні-ні, якщо вона почне ще пити, то сп’яніє, бо це вино… це точно не вино зі світу живих, яке не діє на інфеністів… від цього вона ой як може сп’яніти!

Але… що за відчуття? Він… він щойно сказав, що між ними нічого не може бути! То… то от чого вона так стривожилася???

Рука злісно схопила бокал і піднесла до рота. Дівчина моментально спорожнювала його вміст…

― Е-е-е, ― прозвучав десь на фоні голос Мін Чженя. ― Кучеряшко, не налягай так…

― Дайте ще вина! ― крикнула Бек, гучно поставивши бокал на стіл.

Служниця підбігла із глечиком.

― Ха-ха-ха! Так ти тямиш, як треба пити, інфеністко! ― весело крикнула Колекціонер поривів. ― А ти, ― люто зиркнула вона на Багряного провісника. ― Зануда.