Bogdana reider - Зоряні Війни :світло новой надії, Bogdana reider

 

Вони крокували вулицями Корусанта, де життя кипіло і вдень, і вночі. Обі-Ван не міг не помітити, як Енакін з інтересом розглядав все навколо. Для нього це було перше справжнє випробування в ролі падавана, і він був сповнений бажання проявити себе.

 

Коли вони увійшли до бару, шум і гам навколишнього світу змінилися на приглушені розмови та музику. Обі-Ван швидко знайшов свій контакт — старого знайомого, на ім'я Декстер Джеттстер, власника закладу.

 

— Обі-Ван, давно не бачив! Що привело тебе сюди? — радісно зустрів його Декстер.

 

— Привіт, Декстере. Нам потрібна інформація про Інквізиторів. Чи не чув ти чого-небудь останнім часом? — запитав Обі-Ван, нахиляючись ближче, щоб їхня розмова залишилася приватною.

 

— Можливо, я маю дещо, що може бути корисним. Але ця інформація не безплатний, ти розумієш, — відповів Декстер з хитрим виразом.

 

— Звичайно, старий друже. Ми домовимось, — сказав Обі-Ван, киваючи у бік Енакіна, щоб той був на сторожі.

 

Вони сіли за стіл, і розмова почалася.

 

Декстер нахилився ближче і знизив голос.

 

— Останнім часом Інквізитори стали більш активними на Корусанті. Вони шукають когось або щось, але точної інформації я не маю, — почав він, оглядаючись по сторонах. — Кажуть, що вони часто з'являються в одному з підпільних сховищ на нижніх рівнях міста. Це місце тільки для тих, хто знає паролі та має зв'язки. 

 

Обі-Ван прислухався уважно, його обличчя залишалося непроникним.

 

— Чи є у тебе координати цього місця? — запитав він.

 

Декстер кивнув і витягнув маленький пристрій, на якому були записані координати.

 

— Це сховище на рівні 1313. Будь обережним, Обі-Ван. Там небезпечно, і навіть ти не зможеш передбачити всі небезпеки, — попередив Декстер, передаючи пристрій.

 

— Дякую, Декстере. Ми будемо уважні, — відповів Обі-Ван, забираючи пристрій.

 

Вони з Енакіном вийшли з бару і попрямували до транспортного засобу, який міг доставити їх на нижні рівні Корусанту. Обі-Ван відчував, як напруга зростає, але він знав, що має залишатися спокійним і зосередженим.

 

— Енакіне, це місце буде дуже небезпечним. Ти повинен пам'ятати все, чому я тебе вчив, і бути готовим до будь-яких несподіванок, — сказав він, поглядаючи на свого молодого падавана.

 

— Я зрозумів, майстре. Я готовий, — впевнено відповів Енакін, хоча його очі виражали змішання хвилювання і тривоги.

 

Коли вони дісталися до рівня 1313, перед ними відкрилася зовсім інша картина, ніж на верхніх рівнях планети. Тут панував хаос, злочинність і небезпека були на кожному кроці. Обі-Ван і Енакін крокували вузькими темними вулицями, намагаючись залишатися непоміченими.

 

— Ми майже на місці. Пам'ятай, що наша мета — зібрати інформацію і повернутися до Храму. Жодних героїчних подвигів, — суворо сказав Обі-Ван, дивлячись на Енакіна.

 

— Зрозумів, майстре, — відповів Енакін, стараючись тримати себе в руках.

 

Нарешті вони дійшли до схованки, яка виглядала як занедбаний склад. Обі-Ван постукав у важкі двері, і через декілька секунд маленьке віконце відчинилося, через яке виглянула підозріла пара очей.

 

— Пароль? — грубо запитав голос з-за дверей.

 

Обі-Ван тихо сказав пароль, який він дізнався від Декстера. Двері відчинилися, і перед ними з'явився високий чоловік у темному плащі.

 

— Що вам тут потрібно? — запитав він, оглядаючи їх з голови до ніг.

 

— Ми шукаємо інформацію про Інквізиторів, — відповів Обі-Ван, намагаючись виглядати як можна менш загрозливо.

 

Чоловік мовчки кивнув і провів їх всередину. Склад був заповнений різними людьми: контрабандистами, найманцями та іншими сумнівними персонажами. Вони сіли за стіл у кутку, де їх чекала стара жінка з ясними, проникливими очима.

 

— Ви шукаєте Інквізиторів, — сказала вона, навіть не запитуючи. — Вони тут часто бувають. Шукають щось або когось. Але будьте обережні, вони дуже небезпечні.

 

— Чи є у вас інформація про їхні наступні кроки? — запитав Обі-Ван.

 

Жінка кивнула і передала їм маленький пристрій з даними.

 

— Це все, що я знаю. Але пам'ятайте, вони завжди на крок попереду. Будьте обережні, джедаї, — попередила вона.

 

Обі-Ван і Енакін подякували їй і швидко покинули склад. Вони повернулися до свого корабля, відчуваючи, що зробили важливий крок у своїй місії.

 

— Ми маємо інформацію, але тепер найважливіше — правильно її використати, — сказав Обі-Ван, коли вони знову сіли за штурвал.

 

— Що ми будемо робити далі, майстре? — запитав Енакін, дивлячись на свого наставника.

 

— Ми повернемося до Храму і проаналізуємо все, що дізналися. Це допоможе нам підготуватися до наступного кроку, — відповів Обі-Ван, запускаючи двигуни.

 

Корабель злетів з платформи та знову увійшов у гіперпростір

— Це було цікаво  промовив юнак  . Я тепер  с тобою завжди на місій літатиму як робили падавани до падіння ордену . Хлопець прийняв солодкий напій з рук Обі- Вана 

 

Обі-Ван посміхнувся, приймаючи відповідь Енакіна  з теплотою та розумінням. Він знав, що ця місія була важливим кроком для молодого падавана, і його бажання постійно бути поруч на місіях було природним бажанням кожного учня.

 

—Енакін, твоє бажання супроводжувати мене на місіях є знаком твоєї відданості та сміливості, — сказав Обі-Ван, обережно кладучи руку на плече хлопця. — І хоча ти ще юний, ти вже показав, що заслуговуєш на довіру та відповідальність.

 

Він замислився на момент, згадуючи свої власні дні як падаван. Часи, коли він сам був неспокійним і прагнув пригод.

 

— Але ми мусимо пам'ятати, що кожна місія вимагає підготовки та правильного часу. Не кожна місія буде слушний для тебе на цьому етапі твого навчання. Ти мусиш обрости досвідом і знаннями, щоб можна було відправляти тебе на  складні завдання.