Мати Янгола - Як пережити втрату дитини і не збожеволіти, Мати Янгола

 Тому ПЕРШЕ, що б я рекомендува- ла, – не вживати безконтрольно за- спокійливі, не пригнічувати емоції, бо вони все одно вас «доженуть».
Спочатку я плакала без зупинки. Нам треба було повідомити близьким, по- кликати на похорон, пережити похорон, зібрати речі малюка, коляски, ліжечка, іграшки. Дякую друзям, що допомагали зцим,іянезнаю,кудивонивсецепо- діли. Ні, це не спроба позбутися всього, що нагадує про сина. Напевно, цими ді- ями я, швидше, намагалася дати мозку сигнал, що це справді відбувається, що це і є моя реальність:
я... прибираю... речі... померлого сина.
Кілька особливо пам’ятних для нас речей ми звісно залишили. Приміром, маленькі шкарпетки з написами: на од- ній – «люблю тата», на іншій – «люблю маму». І маленький чоловічок-бодік, в якому Петрик був останнього дня і який все ще зберігав його запах.
У якийсь із днів до мене прийшло усві- домлення, що цього болю неможливо позбутися. Ні зараз, ні колись згодом. Не думаю, що навіть через мільйон років мені стане легше при спогадах про ньо- го, або дивлячись на його фото. Ні! Тому я вирішилаприйнятицейфакт,щоце–мій біль, що він буде зі мною завжди, і зараз мені просто треба вчитися з ним жити.
Напевно, це був один із ключових по- воротних моментів усвідомлення і психі- кою, і душею. Я почала поступово здава- тися своєму болю, намагатися прийняти його, бо тепер він – частина мене.*
* Однією з дуже хворобливих стадій у процесі горювання є стадія «заперечення».
У цей момент в голові постійно крутяться думки: «Цього не може бути!», «Ні, це
не може бути правдою!», «Це все відбувається не зі мною!». Так наша психіка захищає себе від болю,
від страху втрати контролю, розлуки з близькими, невизначеності майбутнього і страждань. Нам нестерпно боляче навіть подумки визнавати факт того, що сталося
з нами і нашими близькими. Тому момент, коли людина, яка пережила втрату, вперше чітко усвідомлює те,
що минуле не повернеться і його не змінити, – є дуже важливим моментом у проживанні горя.