Ендрю Нейдерман - Адвокат диявола

знати дещо про своє тіло, дещо таке, про що дорослі не люблять говорити. — Вона зупинилась і опустила погляд.

— Продовжуй.

— Вона сказала, що деякі місця особливі.

— Особливі?

— А… так.

— І що вона розповіла тобі про ці місця, Барбаро?

Барбара швидко глянула в бік Лоїс Вілсон, а тоді знову повернулася до Бома.

— Барбаро, що вона тобі розповіла? — повторив він.

— Що, коли їх хтось торкається, відбувається… відбувається дещо особливе.

— Розумію. А що вона зробила потім? — кивнув він, спонукаючи її продовжувати.

— Вона показала мені ці місця.

— Показала тобі? Як?

— Вона показала на них, а тоді попросила мене дозволити їй їх торкнутися, щоб я зрозуміла.

— Ти дозволила їй, Барбаро?

Барбара міцно стулила губи й кивнула.

— Так?

— Так.

— Де саме вона тебе торкалася, Барбаро?

— Отут і отам, — сказала Барбара, показуючи на свої груди та собі між ноги.

— Вона просто торкалася тебе там чи робила щось іще?

Барбара закусила нижню губу.

— Це важко, Барбаро, ми знаємо. Але ми маємо тебе запитати, щоб можна було вчинити так, як треба. Ти ж розумієш? — Вона кивнула. — Гаразд, розкажи суду. Що ще робила міс Вілсон?

— Вона засунула руку осюди, — сказала вона й поклала праву руку між ногами, — і потерла.

— Засунула руку отуди? Тобто під одяг?

— Так.

— Що сталося далі, Барбаро?

— Вона спитала, чи відчуваю я тепер щось особливе. Я сказала їй, що це просто лоскотно, а вона розізлилася й витягла руку. Вона сказала, що я ще не готова це зрозуміти, але вона спробує ще якось іншим разом.

— І спробувала?

— Не зі мною, — швидко сказала Барбара.

— З твоїми подружками, іншими дівчатами з класу?

— Ага. Так.

— А коли ти розповіла їм, що робила з тобою міс Вілсон, вони розповіли тобі, що вона робила з ними, правильно?

— Так.

Місцями для слухачів прокотилося стишене бурмотіння. Суддя докірливо поглянув на них, і всі негайно затихли.

— Тоді ви всі розповіли все містерові Корнблю?

— Так.

— Гаразд, Барбаро. Тепер тебе ще розпитає містер Тейлор. Просто будь із ним такою ж чесною, як була зі мною, — сказав Мартін Бом, а тоді повернувся до Кевіна й хитнув головою. Він теж був здатен на театральні ефекти.

«Доволі спритно, — подумав Кевін. — Треба це запам’ятати: просто будь із ним такою ж чесною, як була зі мною».

— Барбаро, — сказав Кевін, а тоді підвівся. — Твоє повне ім’я — Барбара Елізабет Стенлі, так?

Тон у нього був легкий і привітний.

— Так.

— У твоєму класі є ще одна дівчинка на ім’я Барбара, так, Барбаро?

Вона кивнула, і Кевін, усміхаючись, підійшов ближче.

— Але її звати Барбара Луїза Мартін, і для того щоб вас розрізняти, міс Вілсон називала її Барбарою Луїзою, а тебе — просто Барбарою, так?

— Так.

— Тобі подобається Барбара Луїза?

Вона знизала плечима.

— Чи вважаєш ти, що Барбара Луїза подобається міс Вілсон більше, ніж ти?

Барбара Стенлі поглянула на Лоїс, примруживши очі, і сказала:

— Так.

— Тому що Барбара Луїза краще навчається?

— Не знаю.

— І тому що Барбара Луїза ніколи не потрапляла в халепу, вживаючи на уроках лайливі слова, як ти?

— Не знаю.

— Ти пробувала налаштувати інших дівчат у класі проти Барбари Луїзи?

— Ні.

— Отже, Барбаро, як сказав тобі суддя: свідчачи в суді, ти маєш говорити правду. Чи говориш ти правду?

— Так.

— Ти передавала подружкам записки, у яких насміхалася з Барбари Луїзи?

У Барбари трохи затремтіли губи.

— Хіба міс Вілсон не застукала тебе, коли ти передавала іншим дівчатам у класі погані записки про неї? — запитав він і кивнув. Барбара поглянула на Лоїс Вілсон, а тоді — на глядачів, туди, де були її батьки. — Міс Вілсон добре фіксує все, що відбувається в її кабінеті, — сказав Кевін, повернувшись до Корнблю. — Вона зберегла ці записки. — Кевін розгорнув папірець. — «Будемо називати її Барбара Підлиза», написала ти комусь, і кілька інших учнів почали її так називати, так? — Барбара не відповіла. — Ба більше, інші дівчата, які стверджують, що міс Вілсон дещо з ними робила, послухалися тебе і стали називати Барбару Луїзу «Барбара Підлиза», так?

— Так, — Барбара мало не плакала.

— Отже, коли я спитав тебе, чи не пробувала ти налаштувати інших дівчат проти Барбари Луїзи, ти просто збрехала, так? — запитав він із несподіваною суворістю. Барбара Стенлі закусила нижню губу. — Так? — повторив він. Вона кивнула. — А може, ти ще й містерові Бому зараз збрехала, га?

Вона швидко захитала головою.

— Ні, — писнула дівчинка.

Кевін відчув, що деякі слухачі дивляться на нього з ненавистю. З правого ока Барбари викотилася сльоза й потекла щокою.

— Ти завжди хотіла бути такою популярною в міс Вілсон, як Барбара Луїза, так, Барбаро?

Вона знизала плечима.

— І більше, ти завжди хотіла бути найпопулярнішою дівчинкою в класі, популярною як серед хлопчиків, так і серед дівчат, так?

— Не знаю.

— Не знаєш? А ти, бува, не брешеш знову? — позирнув на присяжних він. — Ти ж казала це Мері Лестер, так?

Вона заперечно захитала головою.

— Барбаро, я можу попросити Мері сюди приїхати, тож не забувай говорити правду. Чи казала ти Мері, що хотіла б, щоб усі ненавиділи Барбару Луїзу й більше любили тебе? — запитав він, понизивши тон.

— Так.

— Отже, Барбара Луїза — дівчинка популярна, так?

— Ага. Так.

— Ти б теж хотіла бути популярною, так? А хто не хотів би? — промовив він, мало не сміючись. Барбара не знала, чи потрібно відповідати на запитання, проте Кевін і не потребував відповіді. — Отже, Барбаро, ти знаєш, що разом з іншими дівчатами обвинувачуєш міс Вілсон у тому, що вона робила з вами дещо сексуальне, дещо сексуальне і погане. Так?

Барбара кивнула. Її очі трохи збільшилися. Кевін не зводив з неї погляду.

— Так, — нарешті сказала вона.

— Барбаро, це, певно, був перший раз, коли з тобою робили щось сексуальне, чи перший раз, коли ти робила щось сексуальне? — швидко запитав він.

Слухачі охнули, а тоді гнівно забурмотіли. Суддя постукав