Кері Блек - Секрети родини Бенет, Кері Блек

- Прошу, - протягнула вона одну папку Роуз, а іншу мені. 

- Мені не потрібно, - виставила руку уперед. 

- Ви ж відьма? - жінка так і тримала папку у моєму напрямку. - Тоді беріть. Заповнюйте і йдіть на третій поверх. 

Я переглянулися з бабусею і все таки взяла папку. 

Стільки відьом та відьмаків в одному приміщені я ще не бачила. Третій поверх кишів тими від кого відмовився покровитель. І це Хаос надіявся, що ми вимремо?

- Конкуренція буде високою, - шукала місце, щоб присісти та прошепотіла на вухо бабусі.

І тільки ми дійшли до вільних місць, як з кабінету вийшов високий чоловік з яскравими очима чи то сірого чи зеленого відтінку.  Його волосся вільно спадало на плечі, брови нахмурені, а погляд такий, ніби він міг ним вбити. Від нього пішли мурашки по тілу. На ньому вирізнялась одна деталь. Він був в рукавицях. Хоча зараз літо. 

- Темний маг, - тихо прошепотіла Роуз Бенет. 

З давніх давнен темні та світлі маги домовились про мир між ними і в знак цього вони носили рукавиці. Також це певний захист, адже тільки так вони можуть без перешкод торкатись один одного. Але зараз піддані Смерті та Долі призвичаїлися та молодь не одягає рукавиць. 

- Мене звуть Артур Грін, - низьким голосом почав чоловік. - Моя робота відібрати найкращого кандидата. Сьогодні, коли я перевірю ваші анкети, більша половина вас відсіється. Тож прошу підійти до мене з папками. 

Відьмаки та відьми один за одним підходили. Уточнюючих запитань він не ставив, лиш дивився на заповнену анкету. 

- Ви вільні, - сказав він десятьом відьмам які підійшли до нього.  

- Завтра на десяту. - першим кому він це сказав був чоловік середніх років.

На годиннику вже третя і нарешті черга дійшла до нас. Артур Грін відкрив папку Роуз та уважно прочитав. Хотілось його пришвидшити трохи, невже йому не дорогий час, який він витрачає вчитуючись у кожне слово? 

- Завтра на десяту, - коротко глянув він на неї та перевів погляд на наступну «жертву», точніше на мене. 

Роуз подякувала та відійшла в сторону. 

Я протянула йому папку і в цей момент зустрілась з поглядом Артура. До цього моменту я не хвилювалась, але зараз серце забилось сильніше. І не від того що, сподобався Артур, а від того що приходилось відштовхувати темну магію. Я не відводячи погляду прошепотіла та вплела в його магію декілька заклинань. Магія Артура зникла. Він легко посміхнувся та почав читати анкету. 

- Цікаво, - підняв він голову. - Як така сильна відьма не закінчила академію? 

- На це були причини, - тримала голову піднятою. Я знала, через те, що освіта не закінчена мене навряд чи візьмуть, тому пояснювати причини не хотіла. 

- Завтра на десяту, - зовсім неочікувано відповів Артур. 

Ми вийшли з академії в змішаних почуттях. 

- Від нього тримайся подалі, - порушила тишу бабуся. - Темні зазвичай люблять одружуватись з відьмами заради сильного потомства. 

- Він помре скоріше чим потомство з’явиться, - хихикнула я, згадуючи наше родинне проклятя. Роуз також підтримала мене смішком. 

Так як грошей на хостел не було сьогоднішню ніч ми провели в машині. І сном це було назвати важко. З самого рання ми відправились до академії. 

- Надіюсь завтра ми будемо вдома, - Роуз була роздратованою. Її тілу потрібен повноцінний сон та сніданок, а не кава с цукеркою, як і моєму. 

- Як думаєш чому мені дали шанс? - вирішила змінити тему.

- Їм потрібна сильна відьма, і напевно не тільки для викладання. 

Я розуміла, що бабуся права. Давати шанс в таку академію, дівчині, яка навіть освіти немає це підозріло.

Коли ми зайшли до академії нас відразу направили до нижнього поверху. Ми побачили що підземелля було оснащене партами. Рівно стільки парт скільки було претендентів на вакансію. 

- Займіть свої місця, - сказав Артур який стояв біля перших парт. 

Моє місце було посередині, це було вказано на самій парті. Написано акуратним почерком «Кара Бенет». В листі, який стояв на парті, було написано завдання. Я уважно перечитала. 

- Десять зіль? Ви хоч знаєте скільки готується одне зілля? - викрикнула вголос.

- В мене тільки одне, - відповіла відьма з правого боку. 

- А в мене три, - відповіла відьма попереду, важко зітхнувши. Адже навіть три зілля без завчасної   підготовки інгредієнтів важко приготувати. 

- В кожного різна кількість. - Артур почав підходити до мене. - А якщо вам щось не подобається міс… - він опустив погляд на край моєї парти. - міс Бенет, ви можете покинути аудиторію. 

Знову пішли мурашки, але я навіть вигляду не подала. Темні маги на те і є темні, що наганяють страху.

Артур чекав відповіді. Він знову випустив магію, щоб перевірити на що я здатна. Я сверлила його поглядом і не піддавалась на маніпуляції. 

- Скільки часу вам потрібно для приготування одного зілля, містере Грін? - я не розгубилась.