Настуся Соловейко - Драконяча відьма, Настуся Соловейко

Айван

Біль. Ось все, що я відчував. Нестерпний, гострий, всепроникний біль.

Я не міг зрозуміти живий я чи мертвий? Якщо, живий – то, чому нічого не бачу, якщо ж мертвий – чому відчуваю біль?

Перед внутрішнім зором поставали страшні видіння нескінченних битв.

Ось, я стою у самій гущині вируючого бою, руки чорні від Дранової крові.

Чую чийсь голос, що набатом звучить у голові, проте, не розумію слів.

Нова хвиля болю затягує все навколо червоним маревом.

Я захлинаюся агонією.

Напевно, це і є кінець. Крізь товщу нескінченного пекельного жару відчуваю легкі дотики. Прохолода! Ще! Ще! Прошу!

Стає трохи легше, жар відступає.

У роті присмак крові й спецій. Що це?

Знову відчуваю своє тіло, біль причаївся, наче хижий звір, здається от-от знов вискочить на мене зі свого сховку і почне мучити.

Час йде, в роті знову присмак крові й біль поволі стихає.

– Що зі мною? – встигаю подумати, перед тим, як втомлена свідомість знов фіксує дотики ніжних рук і я поринаю у непроглядну і цупку темряву.

 

 

 

 

 

Дорогі читачі!

Ось і розпочалася нова історія відьми Данаї та драконоборця Айвана!

Вони пройдуть свій шлях повний пригод, темряви і світла, утім, як і завжди, на них чекає щасливий кінець.

Сподіваюся, вам сподобається!

Підтримайте автора підпискою, додаванням до бібліотеки та вподобайкою, так книгу побачать більше зацікавлених читачів)

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно