Мирослава Горностаєва - Атарінья

шафарні, де вбирає сукню з зеленого

оксамиту, до сукні добирає смарагдове

намисто, волосся розпускає, і вдягає поверх

золотий же обруч-оберіг зі смарагдом

посередині.

Обруч

роботи

Феанаро,

намисто теж, десь мають бути ще й

сережки, атож, ось і вони. Вперше жінка

шкодує, що відпустила дів-еllet з родин,

спокревених з Першим Домом. Тоді б

садиба не мала вигляд пустки… Ельронд…

Він народився десь… Наприкінці Першої

Епохи, незадовго до Війни Гніву… Не

такий він уже і юний – нині зоря Епохи

Четвертої... Названий син її Майтімо… А де

ж подівся його брат, отой … Ельрос?

Загинув?

Коли вона нечутною ходою еllet випливає

до зали, Ельронд підводиться з кріселка, і

ще раз вклоняється, легко й невимушено. Нерданель запрошує його до віталеньки, де

приймає зазвичай своїх подруг. Тут затишно, і гобелени на стінах, і приладдя для

заварювання quenilas, воду для якого вона одразу ж ставить грітись.

- Присаджуйся, Ельронде, - говорить вона, - і вибач за деякий безлад. Я живу тут

сама…

- Я бачу, - говорить він гнівно, і Нерданель знову здригається – трохи схожости все

таки є…

- О, не тому, що мене прирекли на самотність, - говорить вона заспокійливо, - я сама

так захотіла.

- Але ж хтось таки говорив вам ті лихі слова.

- Квенді не є злими, - всміхнулась Нерданель, - всього лише кілька осіб… Мене давно

вже ніхто не кривдить… До того ж – я і не дам себе скривдити. Я змогла гідно

відповісти навіть пані Ельвінг, котра поводила себе…

«Це ж його мати… О, як я могла забути… Вірніше ні, не забути – просто не укладається в

голові, що цей Нолдо, котрий вдався в рід Фінве, є її сином…»

- Пробач, - говорить вона, - я не мала…

- Нема за що вибачатись, - мовить Ельронд, а погляд його стає крижаним, - я не

настільки люблю еllet, яка дала мені життя, щоб ображатись на справедливу про неї

думку. Зрештою – я її ненавиджу. Чому ви так дивитесь?

- Бо здивована, - тихо відповідає Нерданель, - зв’язок батьків та дітей є святинею, і я

ніколи і не від кого не чула таких слів.

- А якщо еllet сама розрубала цей зв’язок?

- Не вірю в можливість подібного…

Ельронд зітхає. Руки він стиснув перед собою на стільниці – вузькі сильні долоні воїна і

музики.

7

- Чи дозволите, - запитує зрештою, - оповісти вам… Свою історію. Вона є часткою

життя ваших двох синів. Я мріяв про цю зустріч дві епохи.

- Звісно, дозволяю, - говорить Нерданель заспокійливо, - і уважно вислухаю.

- Можливо, - мовить Ельф несміливо, - деякі з моїх спогадів спричинять вам біль…

- Я так давно ні з ким не говорила, - Нерданель ставить на стіл порцелянові чашечки, тонесенькі, мов пелюстки вишні, - про своїх синів… Про Феанаро. В Тіріоні це

вважається поганим тоном – згадувати тих, хто в Мандосі. Лише Фінарато оповідав

мені про те, як вони усі там жили… Як воювали. Однак, йому так тяжко згадувати…

- О, я мав честь познайомитися зі славетним Фінродом Фелагундом, - говорить Ельронд

з шанобою, - мене рекомендувала Галадріель… тобто Артаніс.

- Галадріель? – посміхається Нерданель, - так її звали там?

- Відкрию вам велику таємницю, - сказав Ельф серйозно, - вона терпіти не може свого

синдарського назвиська.

- О, ця Артаніс, - на бліді щоки Нерданель виступив рум’янець. Зараз вона є

вродливою, дуже вродливою. Гість розуміє, що тягнути далі не можна – час починати

оповідь.

- Як ви вже зрозуміли, вельможна пані Нерданель, я є нащадком брата вашого чоловіка, Нолофінве, якого в Середзем’ї звали Фінголфіном. Його син Тургон, ви його знали як

Туракано, має доньку Ідріль, відому вам як Ітарільде. Ця Ітарільде за життя свого у

потаємному граді Гондоліні одружилася з Аданом доброго вояцького роду на ім’я

Туор. Свого часу вони вирушили на кораблі відшукати шлях на Захід, і зникли у морі

без вісти. Лише опісля Війни Гніву ми дізналися, що вони досягли берегів

Благословенної Землі. Ім’я сина їхнього, Аданеделя Еаренділя, відомо всім, хто хоч

раз слухав мандрівних співців…

- Переможець дракона і рятівник Середзем’я, - всміхається Нерданель, і Ельронд

серйозно киває головою.

- Саме так, моя пані – переможець і рятівник… Отже, з батькового боку я є з роду

Фінвіонів, однак, і рід