Айзек Азімов - Фундація

таких закладах і отримав ступінь доктора математики за такі-то дослідження. Він подав резюме на посаду в проекті доктора Селдона й був прийнятий. Знову й знову переповідав ці деталі; а вони знову й знову поверталися до питання про те, як він приєднався до проекту Селдона. Як про нього почув, якими мають бути його обов’язки, які таємні інструкції він отримав, у чому суть проекту?

Ґаал відповідав, що не знає. Що не отримував жодних таємних інструкцій. Він – науковець і математик. Його не цікавить політика.

Нарешті ввічливий слідчий запитав:

– Коли буде знищено Трентор? Ґаал завагався.

– Я не можу сказати про це, виходячи з моїх власних знань.

– А хто може сказати?

– Як я можу говорити за інших? – Ґаал відчув увагу до своєї особи, надмірну увагу.

Слідчий сказав:

– Хтось говорив вам про таке знищення, з’ясовував якусь конкретну дату? – А коли юнак завагався, продовжив: – За вами стежили, докторе. Ми були в аеропорту, коли ви приїхали. На оглядовій вежі, коли ви чекали на своє призначення; і, звичайно ж, нам вдалося підслухати вашу розмову з доктором Селдоном.

– Тоді ви знаєте його погляди на це питання, – відповів Ґаал.

– Можливо. Але ми хотіли б почути це від вас.

– Він вважає, що Трентор буде знищено через три століття.

– Він довів це… ммм… математично?

– Так, довів, – зухвало відповів Ґаал.

– Припускаю, ви вважаєте ці дані правильними.

– Якщо доктор Селдон ручається за них, то вони правильні.

– Тоді ми повернемося.

– Почекайте. Я маю право на адвоката. Я вимагаю дотримання моїх прав як громадянина Імперії.

– Ми їх дотримаємося. Захисник невдовзі з’явився.

Увійшов високий чоловік – настільки худий, що мимоволі виникало запитання, чи вміщається на його обличчі усмішка.

Ґаал підвів голову. Він почувався розбитим і пригніченим. З ним стільки всього сталося, а він не пробув на Тренторі ще й тридцяти годин.

Чоловік відрекомендувався:

– Я Лорс Авакім. Доктор Селдон направив мене бути вашим представником.

– Правда? Ну тоді слухайте. Я вимагаю негайного звернення до Імператора. Мене безпідставно затримали. Я ні в чому не винен. Ні в чому. – Він ляснув долонями по колінах. – Ви повинні негайно організувати слухання справи в присутності Імператора.

Авакім ретельно викладав на стіл вміст пласкої течки. Якби Ґаал мав бажання, він би впізнав юридичні бланки «Целомет», схожі на тонкі металеві стрічки, які можна було вставити в маленьку особисту капсулу.

Крім того, міг би впізнати кишеньковий диктофон.

Не звертаючи уваги на емоції Ґаала, Авакім урешті-решт підвів голову.

– Комісія, звичайно ж, записуватиме нашу розмову за допомогою шпигунського променя. Це протизаконно, але вони все одно це зроблять.

Ґаал скреготнув зубами.

– Однак, – продовжив Авакім, неквапливо присівши, – диктофон, який ви бачите на столі, схожий на абсолютно звичайний диктофон і добре виконує свої обов’язки, крім того, має додаткову властивість глушити сигнал шпигунського променя. Це те, що вони не відразу виявлять.

– То я можу говорити.

– Звичайно.

– Тоді я хочу слухань у присутності Імператора.

На обличчі Авакіма з’явилася крижана посмішка – виявилося, що для неї все ж таки є місце. Шкіра на його щоках зморщилася достатньо, щоб посміхнутися.

– Видно, що ви з провінції.

– Але я все ж громадянин Імперії. Такий самий, як ви або будьхто з цієї Комісії громадської безпеки.

– Безумовно, безумовно. От тільки ви – як провінціал – маєте помилкові уявлення про життя на Тренторі. Тут немає ніяких слухань у присутності Імператора.

– А до кого ще можна звернутися після цієї Комісії? Є якась процедура?

– Ні до кого. На практиці тут не існує жодного захисту. Офіційно ви можете звернутися до Імператора, але жодних слухань не буде. Розумієте, сьогоднішній Імператор – це не Імператор з династії Ентунів. Боюся, що Трентор – у руках аристократичних родин, з представників яких і складається Комісія громадської безпеки. Це одна з тих подій, перебіг яких добре передбачений психоісторією.

– Справді? – спитав Ґаал. – У цьому випадку, якщо доктор Селдон може передбачити історію Трентора на триста років уперед…

– Він може передбачити її на п’ятнадцять століть уперед.

– Хай буде п’ятнадцять століть. Але чому ж він учора не передбачив події цього ранку й не попередив мене? Вибачте. – Ґаал присів і опустив голову на одну зі спітнілих долонь. – Я добре знаю, що психоісторія – це статистична наука й не може передбачити долю окремо взятої людини хоч би з якою точністю. Зрозумійте мене, я засмучений.

– Але ви помиляєтеся. Доктор Селдон припускав, що вас заарештують сьогодні вранці.

– Що?

– Мені дуже шкода, але це правда. Комісія дедалі ворожіше ставилася до його діяльності. Нові люди, які приєднувалися до групи, відчували все більше перешкод. Графіки показали, що в наших інтересах тепер довести питання до кульмінаційного моменту. Сама Комісія реагувала дещо повільно, тому доктор Селдон відвідав вас учора, щоб змусити її прискоритися. Жодної іншої причини в нього не було.

У Ґаала перехопило подих:

– Я обурений…

– Будь ласка, не треба. Це було необхідно. Вас обрали без будьяких особистих причин. Ви повинні розуміти, що плани доктора Селдона, які він розробляв з усіма математичними обрахунками понад 18 років, включають усі можливі варіанти розвитку подій з усіма значними ймовірностями. Це одна з них. Мене послали лише для того, щоб запевнити вас, що вам не треба боятися. Усе закінчиться добре: для проекту – майже напевно, для вас – із найбільшим ступенем вірогідності.

– Назвіть цифри, – зажадав Ґаал.

– Для проекту понад 99,9 %.

– А для мене?

– Мені сказали, що ця ймовірність дорівнює 77,2 %.

– Тобто я маю більш ніж один шанс із п’яти бути засудженим до тюремного ув’язнення або смерті.

– Імовірність останнього варіанта складає менше відсотка.

– І то правда, що таке для розрахунків одна людина… Приведіть до мене доктора Селдона.

– На жаль, не можу. Його самого заарештували.

Двері відчинилися. Ґаал не встиг навіть скрикнути. До камери зайшов охоронець, наблизився до столу, узяв диктофон, оглянув його з усіх боків і поклав у кишеню.

Авакім спокійно сказав:

– Мені буде потрібен цей інструмент.

– Ми, адвокате, дамо вам інший. Такий, що не випромінює статичне поле.

– У такому випадку моя розмова завершена. Ґаал глянув йому вслід і залишився один.

6

Судовий процес (Ґаал припускав, що це саме він, хоча це дійство було мало схоже на ті складні юридичні процедури, про які він читав) тривав недовго.

Минав третій день. Однак Ґаалові вже було важко згадати, як усе починалося.

Його самого дзьобали мало. Важка артилерія тренувалася на докторі Селдоні. Проте він був незворушним. Для Ґаала він став єдиною точкою стабільності, що ще залишилася в