Топ популярних книг за місяць!
Knigoed.Club » Фантастика » Простір неспокою 📚 - Українською

Василь Головачов - Простір неспокою

157
0
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книжку "Простір неспокою" автора Василь Головачов. Жанр книги: Фантастика.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 4 5 6 ... 65
Перейти на сторінку:
то вибір зміг уже відбутися, причому не на користь того, хто пропонує.

Гнат помилувався небом і сів перед віомом.

Стіна кімнати щезла, і перед ним виникла інша кімната, майже така сама, як і в нього: одна стіна в чашечках кристалобібліотеки, біля другої стіл, два крісла, з третьої виросло ліжко, четверта — суцільне вікно у ранній ранок.

“У них уже. розвидняється? Ага, стривай. Івар же казав, що живуть Реброви на Курилах…”

Просто перед Гнатом сидів Май Ребров І вичікувально дивився на нього, нічим не виказуючи свого здивування чи нетерпіння. Гнат відчув, що червоніє.

— Доброго ранку.

— Доброго вечора.

— Вибачте, що турбую… я, власне…

— Хочете поділитися думками про минулу першість?

— Та… н-ні! Дайте мені, будь ласка, телекс Аларіки, — бухнув Гнат відверто.

Ребров продиктував номер і знову глянув на Гната, все такий же рівний і спокійний, з плавними й точними рухами.

— Все?

Гнат кивнув і одразу віом став білим, як молоко, — Ребров вимкнув канал зв’язку зі свого боку.

— Х-ху! — з полегкістю зітхнув Гнат і засміявся, — Кремінь, а не людина! Нічим його не здивуєш! Але ж і я нахаба! Для чого мені її телекс? Що я їй скажу? Аларіко, привіт, як життя? Не забула, як ми з тобою?.. Тьху! Що б вона відповіла на моє запитання? П’ять років — і ні голосу її, ні зображення, тільки дедалі рідше й рідше, і бурхливіше— сплески спогадів у сумбурних снах на світанку, коли явина переплутується з маренням і ятрить душу рана в пам’яті… Й уже два роки вона без чоловіка!.. Чорт! Яке мені до цього діло. Все було з’ясовано п’ять років тому, часу достатньо, щоб вилікувати будь-кого! Але чого раптом барометр настрою повернув стрілку на поділку “Чекання”? Чого так нестерпно хочеться побачити Аларіку, поговорити?..

Гнат пошкріб щоку й набрав телекс Томаха. Це була єдина людина, з котрою він міг дозволити собі бути таким, яким він є у своїх очах, з яким можна поділитися горем, радістю, сумнівами чи тривогами.

Розділ 2
Поява “дзеркал”

О третій годині ночі Богданов підвівся з-за пульта обчислювача, зняв з голови контактор і кинув Станіславу Томаху, що сидів поруч у самих шортах:

— Порядок. Причина помилки в другому ряду комплексного змінного. Регімантас сподівався на свій геній математика і… навіть автомат не встиг би пройди всі етапи розв’язання задачі за той час, який лишався в нього до аварії.

— Я радий і не радий, — хрипко відповів Станіслав, теж встаючи і потягуючись. — Шкода, що так сталось, і добре, що тягар провини не лягає на працівників управління. Негарно, коли аварії трапляються наперекір усім вжитим заходам, але вже зовсім погано, коли вони трапляються з вини рятувальника, Може, поспимо тут? Все одно до ранку кіт наплакав…

— Ні. — Богданов надягнув сорочку. — Дружина непокоїтиметься. Я обіцяв, що буду сьогодні… себто, уже вчора ввечері.

— Тоді і я піду.

Станіслав зв’язався з диспетчером обчислювального центру, сповістив йому, що машина звільнилась, і не встиг вимкнути віом, як зображення в ньому змінилося: перед інспекторами виникла темна кімната, всередині якої вгадувалася розстелена постіль, а в світлому конусі передачі стояв молодий, міцної статури чоловік. Обличчя у нього було відкрите, трохи вилицювате, очі карі, губи великі, але пругкі. Псувала це обличчя лише нерішуча усмішка.

— Вибачте, що так пізно, — сказав, хвилюючись, юнак; це був Гнат. — Я шукав Станіслава, і мені дали цей телекс.

— Знайомтесь, — обернувся Томах до Богданова. — Це Гнат Ромашин, я казав тобі про нього. Конструктор ТФ-апаратури.

— Микита, — назвався Богданов і, розглядаючи Гната, подумав: красивий хлопець, однак чогось йому бракує… Впевненості, чи що?

— Власне, я зникаю, — провадив він далі, одягаючи куртку, — а ви поговоріть. О восьмій до мене, Славо.

— Якщо проснусь, — озвався Томах. — Ну, що нового, Гнате? Щось останнім часом я тебе рідко бачу. Де ти пропадаєш? Ти, здається, мав грати за Континентальний кубок? Вибач, що не зміг тобі подзвонити…

Подальшої розмови Богданов не чув. Вийшовши з обчислювального центру, він викликав швидколіт і, відчуваючи втому у всьому тілі, зробив кілька спеціальних гімнастичних вправ. Зтома відступила.

Світло в парку було вимкнуте, громаддя центру ледве вгадувалося на тлі нічного неба, але Богданов знав, який оманливий цей зовнішній спокій величезної будівлі, постійно увімкненої в безперервне пильнування аварійно-рятувальної служби, пов’язаної незримою мережею з десятками станцій, баз і патрулів УАРС, з відділами однієї з найширших — на жаль, це саме так — служб людства. Мільярди людей спокійні в своїх пошуках, устремліннях, експериментах, ризикованих діях саме тому, що УАРС — дійова, оперативна служба, роботу якої видно не завжди і не у всьому, але результативність не вимагає доказів. Скільки ж їх, тих, хто вдивляється в чорноту екранів, зелень індикаторів на пультах, хто мчить у патрульних машинах над Землею, в просторі, хто працює на всіх освоєних планетах. Скільки їх, близьких йому думкою ї серцем людей?

Богданов задер голову, споглядаючи сріблясту вуаль Чумацького Шляху, пробурмотів:

— Легіон!..

Підійшов швидколіт, змигнув оком індикатора, відкриваючи ковпак.

Богданов сів, і тут. же запищав зумер відео на руці. Над браслетом засвітився мініатюрний об’єм

1 ... 4 5 6 ... 65
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Простір неспокою», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Простір неспокою"