Андрій Юрійович Курков - Щоденник Майдану та війни

Вакарчук і попросив присутніх не опускати руки, не розчаровуватися, навіть якщо завтра у Вільнюсі Янукович не підпише угоду про асоціацію. Він хотів було вже йти зі сцени після свого короткого виступу, але люди закричали: «Заспівай! Заспівай!» І він без музичного супроводу разом із тисячами присутніх на мітингу заспівав «Вставай, мила моя, вставай».

Хочеться випити перед сном джин-тоніка. Джин у домі є, а тоніка немає. Країна все-таки не «встає» так, як вона піднімалася проти фальсифікації президентських виборів 2004 року. Це не повторення Помаранчевої революції. Це просто небажання ховати «європейську мрію». На півдні та сході цієї мрії просто не існує. Для Донецька і Севастополя Європа занадто далека. А для Західної України, для Львова, Тернополя, Івано-Франківська та Чернівців, вона набагато ближче. Тому там суспільство вирує, а на сході — тиша.

29 листопада. П’ятниця

Україна в прольоті! Саміт закінчився доб­ре для Молдови і погано для нас. Янукович так нічого і не підписав. Навіщо тоді літав до Вільнюса? Сфотографуватися з Анґелою Меркель?! Тепер Західну Україну і Київ накриє депресія.

А в Києві новий мітинг, точніше — антимітинг Партії ре­гіонів. Десятки автобусів припарковано на площі Слави, в інших місцях. Звідти привезені зі Східної України, та й не тільки, громадяни, в основному бюджетники, з прапорами України спускаються на Європейську площу, де вже поставили сцену, прикрашену двома улюбленими кольорами партії влади — білим і блакитним. У мітингу є назва — «За Європу в Україні». Тобто два головні слова сьогоднішнього дня в одному реченні. Тільки якщо Майдан стоїть за Україну в Європі, то тут навпаки. Виступаючі всі як один говорять, що Україні рано йти в Європу, маленька ще, слабенька, бідненька. Ось коли підросте і розбагатіє так, щоб і з Росією і з Європою на рівних говорити, тоді й піде. Глава парламентської фракції Партії регіонів Олександр Єфремов заявляє, що все ще може бути, що Україна ще зможе підписати угоду з Європою, навіть ще цього року, навіть ще в травні... Промовці кажуть, що в Луганську, Донецьку, Харкові та За­поріжжя відчули страшенний тиск Росії й тому треба терміново зупинитись і замислитися, чи потрібно оголосити паузу в євроінтеграційному процесі.

Мітинг плавно перейшов у концерт і роздачу пластикових стаканів із чаєм.

А тим часом нагорі біля Маріїнського палацу вишикувалися колони «тітушок» — кілька тисяч осіб у спортивних костюмах. Туди вирушили два журналісти з Громадського ТБ з камерою, щоб зрозуміти, що там відбувається. На них накинулися з двадцятеро людей, побили, повалили на землю, розбили камеру, обшукали кишені й забрали флешку. Журналісти вирушили шукати міліцію. Міліціонери порадили «обходити“тітушок” десятою дорогою» і відмовилися втручатись у ситуацію. Трохи пізніше, близько пів на сьому вечора, група «тітушок» напала на учасників протестів на Євромайдані. Зав’язалася бійка. Хтось кидав під ноги димові шашки. Раптово з’явилася міліція. «Тітушки» зникли. Міліціонери у протигазах вишикувалися ланцюгом і почали відштов­хувати протестувальників до пам’ятника Незалежності. Другий щільний ланцюг міліціонерів вишикувався на іншому боці Хрещатика, розділивши мітинг на дві частини.

Увечері поклацав по телеканалах, перевіряючи новини. Про Майдан майже нічого. Зате по теленовинах розповідають про чергове вбивство інкасаторів у Харкові. Уже вшо­сте за останні роки скоєно напад на броньований автомобіль, який перевозив гроші. Убито людей, вбивцю шукають, але, як і в інших випадках, навряд чи знайдуть. Усе частіше звучить версія, що злочинці, які нападають на харківських ін­касаторів, приїжджають «на роботу» з Росії, до якої від Харкова менше сорока кілометрів.

30 листопада

Колись у радянській школі на уроках історії ми вивчали «криваву неділю». Тепер у сучасній україн­ській історії з’явилася «кривава субота». Рано-вранці, близько четвертої години міліцейський спецназ улаштував погром Майдану. Було відключено мобільний зв’язок. Протестувальників на Майдані було кілька сотень. Вони були сонними і не відразу зрозуміли, що відбувається. Били всіх — і студентів, і людей похилого віку. Тих, хто втікав, наздоганяли, валили на асфальт і добивали палицями. Групу студентів і студенток загнали у глухий кут і оточили. Хлопці заспівали гімн України. Вони співали, а їх били, тягли в автозаки і роз­возили по відділеннях міліції. Частина протестувальників побігла вгору, до Софіївської та до Михайлівської площі, бігли швидше «беркутівців» у їхніх важких «лицарських обладунках». Але «беркутівці» все одно їх переслідували. Коли учасники протестів зупинилися на Михайлівській площі, до них підбіг низенького зросту монах і покликав у монастир. Сказав, що ворота відчинено і настоятель монастиря дозволив. Там, у Михайлівському монастирі, і сховалися більше сотні учасників протестів — в основному молодь. Вони забарикадували ворота зсередини. Вранці кияни понесли до монастиря теплий одяг, чай, їжу. Приходили офіцери міліції, намагалися зайти на територію монастиря, але їх не пустили. Начальник київської міліції заявив, що наказ штурмувати Майдан було віддано тому, що учасники протесту заважали ставити новорічну ялинку. Результат «кривавої суботи» — 37 заарештованих, 35 поранених і госпіталізованих у різні лікарні. Але це, напевно, ще не повний «результат». Тепер складають списки зниклих безвісти. Ходять чутки, що на Майдані були й загиблі, яких міліція відвезла в невідомому напрямку. Місто пригнічене. На вулицях — самі похмурі обличчя. Теленовини повідомили, що на дев’ятий день протести припинено силами міліції. Хлопці в Михайлівському монастирі заявляють, що розходитися по домівках не збираються і що після цієї суботи нічого вже не бояться.

Удень депутат парламенту від партії «Свобода» Ігор Мірошниченко заявив, що міліція змогла розігнати Майдан тому, що на ньому не було політиків. Бо протестуючі заявляли, що їхні протести не політичні. Так, 9 днів протестів громадянського суспільства без участі навіть опозиції — це все одно рекорд. Реальну картинку про те, що сталося серед центральних телеканалів показав тільки «1+1», там же в новинах промайнув сюжет, як політики-опозиціонери приїхали до протестуючих студентів, що їх прихистив Михайлівський монастир. Студенти не були занадто раді зустрічі з політиками. Хтось запитав політиків: «А чому вас не було цієї ночі на Майдані?»

Європа і США засудили жорстокість міліції по відношенню до демонстрантів. У повітрі пахне грозою. Багато хто говорить, що засинали вчора в Україні, а прокинулися сьогодні вранці в Білорусі. «Білорусь» тут не приживеться! Україна занадто різна і занадто велика, щоб перетворитися на диктатуру!

1 грудня. Вечір