Харлан Кобен - Твоя перша остання брехня
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— На одну мить.
— І це було надто довго?
— У цій ситуації — так.
Кілька довгих хвилин вони сиділи мовчки.
— Пістолет міг вистрелити випадково? — спитав Кірс.
— Сумніваюсь.
— Чому ви так кажете?
— Є дві причини. По-перше, це був револьвер. Ви щось про них знаєте?
— Небагато.
— У нього такий механізм, що треба або звести курок, або дуже сильно натиснути. Випадково тут не вистрелиш.
— Розумію. А друга причина?
— Більш очевидна, — відповіла Майя. — Він вистрелив ще двічі. Ви не випустите «випадково» три кулі.
Кірс кивнув і знову перевірив свої записи.
— Перша куля влучила в ліве плече вашого чоловіка. Другий удар припав на правий край ключиці.
Майя заплющила очі.
— З якої відстані стріляв чоловік?
— Десять футів.[5]
— Наш експерт сказав, що жоден із цих пострілів не був смертельним.
— Так, ви вже казали, — вимовила Майя.
— То що тоді сталось?
— Я спробувала підхопити його…
— Джо?
— Так, Джо, — обрубила вона. — Кого ж іще?
— Вибачте. І що сталось?
— Я… Джо впав на коліна.
— І саме тоді стрілець вистрелив утретє?
Майя не відповіла.
— Третій постріл, — повторив Кірс. — Той, що його вбив.
— Я вже вам сказала.
— Що сказали?
Майя підвела очі й зустрілася з ним поглядом.
— Я не бачила третього пострілу.
Кірс кивнув.
— Саме так, — дуже повільно вимовив він. — Бо тоді ви вже втікали.
«Допоможіть… прошу… хто-небудь… мій чоловік…»
Серце поривчасто билося в грудях. Звуки — постріли, дзижчання гелікоптера, крики агонії — одночасно накотилися на неї. Вона заплющила очі, кілька разів глибоко вдихнула, зберігаючи спокійний вираз обличчя.
— Майє?
— Так, я втекла. Гаразд? Двоє чоловіків зі зброєю. Я втекла. Втекла і лишила там свого чоловіка, а потім, не знаю, може, п’ять-десять секунд по тому, я почула постріл ззаду, і, так, тепер, зважаючи на все, що ви мені розповіли, я знаю, що, коли втекла, той самий стрілець приставив зброю до голови мого чоловіка, поки він стояв на колінах, і натиснув на гачок…
Вона зупинилася.
— Ніхто вас не звинувачує, Майє.
— Я про це не питала, детективе, — процідила жінка крізь стиснені зуби. — Чого ви хочете?
Кірс погортав сторінки.
— Крім дуже деталізованого опису злочинців, ви змогли нам розповісти, що той із них, який був у червоних конверсах, мав при собі «Smith&Wesson 686», а його партнер озброєний пістолетом «Beretta М9», — Кірс подивився вгору. — Це вражає. Так просто впізнавати зброю…
— Це частина моєї освіти.
— Вашої військової освіти, я маю рацію?
— Скажімо простіше, я спостережлива.
— О, це зайва скромність, Майє. Ми всі знаємо про ваші подвиги за кордоном.
«І про моє падіння», — мало не додала вона.
— Освітлення в тій частині парку погане, лише кілька віддалених ліхтарів.
— Цього достатньо.
— Достатньо, щоб точно впізнати марку пістолета?
— Я знаюся на вогнепальній зброї.
— Так, звісно. Ви насправді вправний стрілець, так?
— Стрілчиня.
Вона виправила його автоматично. Так само автоматично він поблажливо всміхнувся.
— Винен. Усе одно, було темно…
— «Smith&Wesson» виготовлений із нержавіючої сталі, не чорний. Його легко розгледіти в темряві. До того ж я чула, як він відтягував курок. Це робиться на револьверах, а не на напівавтоматах.
— A «Beretta»?
— Тут щодо конкретної моделі я не впевнена, але в нього був рухомий ствол, як і в них.
— Як ви знаєте, з тіла вашого чоловіка дістали три кулі. Тридцять восьмий калібр, підходять до «Smith&Wesson», — детектив потер обличчя, начебто глибоко замислився. — У вас є зброя, так, Майє?
— Є.
— Серед неї раптом нема «Smith&Wesson 686»?
— Ви знаєте відповідь, — сказала Майя.
— Звідки мені знати?
— Закон Нью-Джерсі вимагає від мене реєстрації всієї придбаної в штаті зброї. Тож вам усе це відомо. Хіба що ви зовсім некомпетентний, детективе Кірс, а це ж, безперечно, не так — ви одразу ж перевірили мене в реєстрі зброї. Тож облишмо ігри й перейдімо до справи.
— Яка відстань від місця, де впав ваш чоловік, до фонтану Бетесда?
Зміна теми заскочила її.
— Я певна, ви все там виміряли.
— Так, виміряли. Відстань приблизно триста ярдів[6] з усіма поворотами та вигинами. Я її пробіг. Я не в такій хорошій формі, як ви, але в мене це зайняло близько хвилини.
— Гаразд.
— Що ж, ось у чому справа. Кілька свідків сказали, шо чули постріл і що ви з’явилися принаймні за хвилину чи дві після нього. Як ви це поясните?
— А чому я мушу це пояснювати?
— Справедливе питання.
Майя й оком не зморгнула.
— Ви вважаєте, що я застрелила свого чоловіка, детективе?
— А це так?
— Ні. І знаєте, як я можу це довести?
— Як?
— Ходімо зі мною на стрільбище.
— Для чого?
— Як ви й сказали, я вправна стрільчиня.
— Нам так повідомили.
— От і побачите.
— Що побачу?
Майя нахилилася вперед і подивилася йому в очі.
— Мені не потрібні три постріли, щоб убити людину з такої відстані, навіть із пов’язкою на очах.
Кірс у відповідь щиро посміхнувся.
— Ваша правда. Вибачте, що порушив цю тему, бо — ні, я не вважаю, що ви застрелили свого чоловіка. Насправді я практично можу довести, що ви цього не робили.
— Що ви маєте на увазі?
Кірс устав.
— Ви тримаєте зброю тут?
— Так.
— Покажете мені?
Спершу вона повела його до сейфа в підвалі.
— Гадаю, ви велика прихильниця другої поправки,[7] — сказав Кірс.
— Я не лізу в політику.
— Але зброю любите, — він подивився на сейф. — Не бачу кодового колеса. Він відкривається ключем?
— Ні. Доступ лише через відбиток великого пальця.
— А, зрозуміло. Тобто відчинити його можете тільки ви.
Майя ковтнула.
— Тепер — так.
— О, — сказав Кірс, усвідомивши помилку. — Ваш чоловік?
Вона кивнула.
— Ще в когось, окрім вас двох, є доступ?
— Ні в кого.
Майя приклала великий палець до отвору. Двері клацнули й відчинилися. Вона відійшла вбік.
Кірс подивився всередину й неголосно свиснув.
— Навіщо вам усе це треба?
— Мені не «треба» жоден із них. Мені подобається стріляти. Це моє хобі. Більшість цього не любить і не розуміє. Мене це влаштовує.
— То де ваш «Smith&Wesson 686»?
Вона вказала на сейф.
— Тут.
Його очі звузились.
— Я можу взяти його з собою?
— «Smith&Wesson»?
— Так, якщо це не проблема.
— Мені здалося, ви не вважаєте, що це я зробила.
— Так і не вважаю. Але ми можемо зняти підозру не лише з вас, а й з вашої зброї, що скажете?
Майя дістала «Smith&Wesson». Як і
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твоя перша остання брехня», після закриття браузера.