Pyotr Ivanovich Franco - Дядько Шкіпер, Pyotr Ivanovich Franco
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли я врятував скунер, для маата зникла вся надія. Він зрозумів, що Горпина любить мене, і вся його ненависть повернулася проти мене. З часом його ненависть звернулася й проти Горпини, і проти дядька шкіпера, який заказав йому знущатися наді мною, і проти матросів, що посміли постояти за мене.
Дядько шкіпер почав оглядатися зо другим маатом. Скунер став замалий для них обох.
Коли маат на другий день зажадав, щоб чиновників, а особливо Панька покарано «ліньком»*, шкіпер рішучо відмовив:
«Не пийте!» повторяв маатові на всі його заяви.
«Не ваше діло!» гукнув маат. «В такому випадку я сам собі суд найду!»
«Не смійте нікого торкати!»
«Так ви мені грозите?» перепитав маат, і його очи зловіщо заблищали. «Так і ви проти мене. Я вам покажу…», і маат затиснув пястуки. Павло Гаврилович здавив у собі вибух ненависти, і очевидно постановив ждати на нагоду. В його душі кипіло і переверталося. Він до божевілля любив Горпину. Все здавалося сприяло йому до щастя. Остаточно може й побідив би в собі пристрасть до горілки, адже в останніх часах упивався чим раз менше, а в одеському банкові мав напочаток деякого карбованця. Горпина одним добрим словом могла зробити з ним що хотіла. Але тепер навіть на добре слово не було надії. Все пропало! Га! Він їм усім разом покаже, що значить зачіпати маата!
На позір усе пішло по старому. Маат на загальне здивуваннє покинув горілку. Перестав навіть мене вчити ліньком. Замкнувся у собі і більше чим треба не говорив ні до кого. Зблизився знов до дядька шкіпера і почасту замикався з ним у каюті. Що вони оба балакали? Це остало би було для мене тайною, аж раз Горпина покликала мене очима до кухні.
«Послухай» сказала мені, показуючи пальцем на дірку від ключа до каюти дядька шкіпера.
Я глянув через дірку. Маат сидів проти дядька шкіпера і підсував йому цілу купу грошей.
«Беріть усе що маю, наженіть того щура і видайте за мене Горпину!» Його очі світилися, а руки тряслися.
Дядько шкіпер відсував йому гроші назад і говорив:
«Щур спас судно, а Горпина піде за кого сама захоче!»
«Так це останнє слово?»
Дядько мовчав, а маат зібрав бумажки, сховав до кишені і сказав:
«Ви подумайте. Я почекаю!»
Я прожогом вибіг на поклад. Маат купував Горпину!
Від цього дня всі ходили пригнічені. Дразливість зростала з кождим днем. Бідний, добрий дядько шкіпер!
Коли в Ялті ми здавали вугіль не на пуд, а на лопату, прийшов на скунер прикащик і ні сіло, ні пало почав лаятись.
«Хто тут шкіпер?»
«Я», сказав дядько шкіпер, який досі нарівні з другими кидав вугілля, «а вам чого треба?»
«Ви мошенник! Ви взяли вісімнадцять тисяч пудів, а здали сімнадцять тисяч девятьсот пятьдесять!»
«Ах ти сухопутнику! Та ти кого називаєш мошенником? Та чи ти знавш умову на лопату? Та я тебе зі скунера скину!»
Елеґантний Жидок на виду сотки фешенебльної публики зблід але не уступив:
«А ну, попробуй!»
Раз, два! Дядько схопив прикащика під боки і з розмахом жбурнув за борт, аж бризьки полетіли!
Матроси виловили прикащика і поставили на рівні ноги на березі. Регіт публики подразнив його амбіцию. Він потряс кулаком до шкіпера, що стояв на палубі:
«Ти мене скинеш? А ну попробуй!»
А в Евпаториї почали ми малювати скунер на ново. Вечером, коли ми мали вже відчалювати з курсом на Одесу, підійшов маат у недільній матросці до дядька шкіпера і непевним голосом промовив:
«Дядьку шкіпер!»
Пильно подивився на нього дядько шкіпер.
Якісь непевні вогники світили в очах маата. Його бліде обличчя здрігалося хоробливо.
«Чого тобі, голубчику?»
«Ось ми до Одеси. Висадіть щура і віддайте за мене Горпину».
«Поговори з Горпиною!»
«І це твоє останнє слово?»
«Так!»
Як випала розмова з Горпиною ніхто не довідався. Маат цілий вечір, коли ми співали і музикою хотіли розігнати пригнічений настрій, не показувався. Дядько шкіпер безжурно точив баляндраси, згадуючи свої діточі літа. Горпина танцювала з усіма і засипувала мене вогненними поглядами. Панько сидів блідий, піт горохом котився на його втомлену скрипку; він перехоплював усі Горпинині погляди. Матроси співали, танцювали, вівкали[4] і пили.
А до сходу сонця ми були на повнім морю. Евпаторія світила білими домами, коли на покладі появився маат. Його очи горіли, з грудий виривалося не то стогнаннє не то рев якогось дикого звіря. Він танцював по покладі якийсь індийський танець!
«Він збожеволів!» гукнув бас шкіпера. «А гой! звяжіть його!»
Оба матроси кинулися на маата, але він штовхнув їх від себе, дико зареготався і як кіт почав драпатися на головний машт. Матроси хотіли лізти за ним, коли це раптом вибігла з каюти Горпина і крикнула так, що нас усіх заморозило!
«Горить! Огонь в усіх каютах!»
«Хахаха!» реготався маат із пів машти. «Всі до чорта!»
«До помп!» гукнув дядько шкіпер. Густий дим повалив з люк. Скунер був тільки що просмолений і помальований олійною краскою!
«Хахаха!» реготалося з машту,
«Стягніть його», гукнув шкіпер, «вогонь по парусах піде! Човни на воду». Із головного люка за бовдуром чорного диму показався вогненний язик і лизнув головний машт. Залопотіли вітрила, наче злякані птиці, і вмить зайнялися.
«Хахаха!» реготався маат, «усі за мною!»
Вогненні язики почали показуватися зі всіх люк.
«Шлюпка* на воду!» Всі кинулися до найбільшого човна. Але один погляд упевнив нас, що це даремна праця спускати шлюпку: маат пробив у дні велику діру. Така ж судьба постигла й прочі човни; наша доля була припечатана.
«Коркові пояси!» гукнув дядько шкіпер. Він сам зірвав ратунковий пояс і наложив його Горпині. Цілий скунер горів як свічка і гудів від пожару.
Щось чорного мигнуло коло нас і гепнуло в море. Це був обгорілий маат. Дядько шкіпер ухопив Горпину і одним замахом кинув її в море.
Хоч усі вітрила стояли в огні, судно свіжою брізою зносило в море.
Скунер тріщав і стогнав.
З маштів посипалися огненні іскри і недопалені рейки. Матроси поскакали в море. Тілько дядько шкіпер стояв блідий і повтаряв безсило:
«Мій скунер, мій скунер!»
Я сіпнув його:
«Дядьку шкіпер, скачім у море!»
Але замість відповіди дядько шкіпер наложив на мене останній пояс і викинув за борт.
Нас спас моторовий баркас панцирника
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Дядько Шкіпер, Pyotr Ivanovich Franco», після закриття браузера.
