Ксенія Ільїнська - Приречені бути чужими , Ксенія Ільїнська

Вона посміхнулася куточком губ.

— А якщо я скажу, що працюю тут?

— Брехня, — він миттєво розкусив її. — Я знаю кожного в цій команді.

— Ну добре, — Злата зробила невинний вираз обличчя. — Може, я актриса?

Хлопець примружився, оцінюючи її.

— В такому разі ти просто жахливо граєш роль випадкової перехожої.

Вона зітхнула.

— Гаразд, ти мене розкрив. Я просто захотіла побачити знімальний процес.

Він усміхнувся ширше.

— О, тепер чесність. Це вже цікавіше.

Злата відчула, як він уважно її розглядає, ніби намагається вирішити, що робити далі.

— І що тепер? — запитала вона, схрестивши руки.

— Ну… — він удавано задумався. — Якщо ти справді хочеш познайомитись з процесом, можливо, я міг би ... Провести для тебе маленьку екскурсію.

Вона підняла брову.

— Ого, яка честь.

— Але є умова, — він ледь нахилився ближче.

— Яка?

— Ти повинна провести зі мною весь день і робити все, що я скажу.

Злата закотила очі.

— Ось це вже звучить, як поганий роман. Можливо мені не настільки цікаво?

Хлопець усміхнувся, ніби вона щойно кинула йому виклик.

— Не цікаво? — протягнув він, схрестивши руки на грудях. — І все ж ти ризикнула пробратися сюди. Значить, щось тебе привабило.

Злата знизала плечима.

— Я просто люблю пригоди.

— О, тоді ти звернулася за адресою, — він підморгнув. — Я міг би зробити цей день для тебе справді незабутнім.

Вона скептично вигнула брову.

— У тебе явно завищена самооцінка.

— Можливо. Але вона рідко мене підводить, — він зробив крок убік, звільняючи їй шлях. — Що ж, якщо тобі не цікаво, можеш спробувати вибратися звідси так само непомітно, як і зайшла.

Злата подивилася на нього, потім на вузький прохід між трейлерами. Його голос звучав так, ніби він натякав: "Давай, спробуй, мені ж цікаво, як у тебе це вийде."

Вона зітхнула, відчуваючи, що ця зустріч — не остання.

— Щасливо залишатися в своєму королівстві, — кинула вона через плече, роблячи перший крок назад.

— Не хвилюйся, люба, ще побачимося - ти вже в середині сюжету, — його голос звучав розважливо, майже грайливо.

І пішов.

Злата залишилася стояти, ледве стримуючи обурення.

---

Ліхтарі м'яко мерехтіли над порожньою вуличкою, кидаючи жовтувате світло на лавку, де сиділа Злата. Вона машинально перебирала пальцями тканину куртки й щось бурмотіла собі під ніс, раз у раз хмурячись.

— Злато! — захекано вигукнула Діана, коли вони з Яною нарешті її знайшли. — Ми тебе скрізь шукаємо! Що сталося?

Злата рвучко підняла голову, її очі палали обуренням.

— Цей… цей акторчик... — Злата стиснула кулаки. — Назвав мене "любою". І ще хотів, щоб я робила все, що він каже! Уявляєш?!

Яна перезирнулася з Діаною, а потім обидві вибухнули сміхом.

— Ой, Злато… — Яна ледве говорила, витираючи сльозу від сміху. — Ти така смішна! Хто?

Злата грізно насупилася, але від цього виглядала ще кумедніше.

— Це не смішно! Акторчик з вашого знімального майданчику. Чесно кажучи, я туди пробралась, поки ви розважались з фанатками. Мені стало цікаво. — пробурчала вона, схрестивши руки на грудях.

— Ти пробралася на знімальний майданчик, тебе зловив якийсь хлопець, фліртував із тобою, а ти тепер сидиш тут і обурюєшся, що він тебе "неправильно" назвав? — Діана не стримувала посмішки. — Це ж кіношний сюжет!

— Не смійтеся! — Злата стиснула губи, але в її очах майнула неприхована цікавість.

Бо чим більше вона згадувала цю зустріч, тим більше її дратувало… ні, не те, що він її назвав "любою". А те, що його погляд, його усмішка, його голос усе ще відлунювали в її думках.

Хто він такий, цей загадковий хлопець? І чому він так її зачепив?

---

Алекс.

Він не очікував побачити її там.

Випадковий штрих у його дні, який колись розірвав буденність, сьогодні повернувся – і цього разу став ще яскравішим, ще гострішим.

Вона стояла перед ним, вперта, зухвала, зовсім не вражена його ім’ям чи статусом. Її очі дивилися прямо, не ухиляючись, не гублячись у ніяковості, як у більшості людей, що вперше опинялися поряд із ним.

Він звик до іншого. До зацікавлених поглядів, до фальшивого захоплення, до гри, яку всі грали навколо нього. Але вона... вона не грала. Вона просто була.

І це зачепило.