MiraLissa - Там, де закінчуються маски , MiraLissa

- Я ще й дотепер не знаю куди ти зник, але тепер я розумію, що в тебе було багато роботи.

- Тебе цікавить куди я зник на кілька місяців, адже так?

- Так, мене це цікавить.

- Не буду робити таємницю. Я їздив у замок де розташована моя резиденція. Тепер краще давай спати, а то завтра буде дуже важкий і важливий день.

З цим вона не сперечалася і заснула дуже швидко. Коли вона прокинулась на її тумбі лежав листок згорнутий в декілька раз.

«Через кілька днів ми з тобою побачимось люба, скоро ти сама все дізнаєшся. Підійди до Нього. Макс»

Дівчина пішла шукати Влада тримаючи розгорнутий аркуш в руках. Від нього ледь помітно віяло холодом. Коли вона підійшла до дверей за якими дівчина чула його голос зайшла і зупинилась біля входу в кімнату.

- О, привіт, ти щось хотіла?

Коли він подивився на її руки і на те, що вона в них тримала хлопець ледь помітно всміхнувся.

- Бачу комусь сильно не терпиться тебе побачити знову. Заспокойся, все добре, - коли побачив як вона нервує сказав.

Потім він піднявся із-за стола. Коли він був поруч дівчина здавалась такою маленькою. Він був вище неї практично на цілу голову. Підійшовши він її обійняв, а дівчина відчула як від такої простої дії було стільки прохолодної, але заспокоюючої сили.

- Що..

- Не потрібно, - він легенько торкнувся її обличчя і ще деякий час вони стояли в тиші.

Потім хлопець відпустив її і вона була ніби під ейфорією. Така спокійна і безтурботна, здавалось навіть відгомони нічних кошмарів лишили її в спокої. Але при цьому хлопець почув знайомий голос, який часто чула дівчина:

- Крістал..

Хлопець закрив та відкрив очі, він чув цей голос, він був дуже знайомим. Це був голос його наставника.

- І давно ти чуєш цей голос?

- А..

Дівчина ніби не могла нормально відповісти на його запитання, лише через кілька секунд вона змогла сконцентруватись на питанні.

- З того часу як.. побувала там.. коли..

Вона простягла руку на якій залишився ледь помітний слід, а хлопець посміхнувся провівши по її руці кінчиками пальців.

- Макс, так? – його пальці були дуже теплими і дівчина прикрила очі.

- Так.

- Схоже ім’я для тебе уже вибрали, - його посмішка була чимось теплим, - а що, Крістал, хороше ім’я. Значить, у нас більше немає часу. Отже, сьогодні. Прийдеш до мене після заходу сонця? Добре? – він подивився їй в очі, - не лякайся тільки.

- Після заходу сонця? Це ж.. через кілька годин, - дівчина трохи запанікувала.

- Не бійся, все буде добре. Хотів би, щоб було не так. Твій одяг в шафі. Одягнешся і прийдеш до мене. Зрозуміла? – він дивився на неї, в її очі і дівчина кивнула і вийшла з кімнати Влада.

Пройшло декілька годин, паніка в дівчини заспокоїлась і коли вона глянула в шафу знайшла там темні речі свого розміру. Одягнувшись дівчина прийшла в його кабінет, коли вона увійшла Влад як завжди сидів у каміна і про щось думав навколо нього вона бачила легеньку сріблясту вуаль, та коли він її помітив він усміхнувся та вона зникла так, ніби її і не було.

- Ну що, питати чи ти готова я не буду.

По очам бачу, що ні. Але, ми повинні це зробити саме сьогодні. Ти повинна це зрозуміти.

Тоді Лорд відвів її до найтемнішої кімнати Там вона побачила як танцювали та складалися в дивні та водночас гарні малюнки тіні. Потім вона подивилася на Лорда та дуже здивувалася через те що він був вдягнутий так само як і вона але його від неї відрізняли очі, які в такій обстановці здавалися трішки моторошними. Потім вона почула як Лорд сказав:

- Подивися мені в очі.

Вона йому довірилася й глянула йому в очі і відчула як він торкнувся її зап’ястя і вона відчула жар. І сказав:

- Цей малюнок символізує те, що ти пройшла посвяту, тому я запитаю в тебе. Ти готова до сили яка тобі дарована, врахуй, тут ніхто не повинен знати про те що в тебе є сила.

- Так, готова.

Коли вона зрозуміла зміст фрази «ти під моєю владою», то зрозуміла, що без дозволу та доповіді вона не зможе нічого зробити. Тоді вона запитала:

- Влад… вибач Лорд можна побачити Макса та Розі, - запнулась вона.

- Оскільки ти швидко виправилася, то можна. Якщо хочеш я покличу їх.

Тоді Аліна побачила як Влад викликав її друзів. Коли вони прийшли то він представив їх по-справжньому.

- Алін знайомся це, - він показав на її друзів, які скромно стояли, - твої наставники.

- ну що ж, Крістал, - приємно познайомитись Розі усміхнулась та обійняла дівчину

- Мені ще досі трохи дивно.

- Це пройде, сонечко, - сказав Макс,

- Тільки не думай, що якщо ми друзі ми дамо тобі спуску

- З цим зрозуміло а чому ти назначив мені в наставники саме них?

- З цих же причин.

- О, бачу, дитинка пройшла посвяту якщо звертається до Лорда його істинним іменем, - спробував сказати щось їдке Макс.

- Не забувайся. Чи вже забув який ти сам прийшов?

- Ні не забув, - зігнувся Макс.

- Так, я пройшла посвяту, - відповіла Крістал Максу.

- Можна ми будемо її вчити? – Запитала Розі.

- Не можна, а потрібно, - відповів Лорд.

Наступні кілька днів для дівчини пройшли в шаленому темпі. Інколи на тренування навідувався Макс та вчив її також. Потім прийшов Влад та сказав Розі, що вона може поки бути вільна.

- Зрозуміло вже виходжу.

- Зараз я побачу, ну й звісно ти як ти встоїш при справжній атаці.

В наступні кілька секунд Лорд, а вона ясно його бачила, сказав кілька слів після яких вона лежала біля його ніг.

- Зовсім погано. Добре, наступних кілька тижнів я буду тебе вчити справлятися з нематеріальними, тобто психічними атаками. Це що я сказав найлегша форма взаємодії на психіку і ти при цьому не встояла на ногах. І це може про багато що сказати.

Після свого уроку Влад завів її на урок до Макса. Хто, хто, а Макс її не жалів. Коли вона прийшла до нього то він відразу запитав, чи вона зробила своє домашнє і вона відповіла що ні. Тоді він сказав: