Стружик Лев - Рослини проти Зомбі. Шоу Горохостріла, Стружик Лев

На щастя, йому вдалося дістатися до галявини, де його друзі вже чекали. Він закричав:

— Увага! Зомбі не такі, як ми думали! Вони хочуть перетворити нас на зомбі!

Соняшник, Дядько Лев й всі інші рослини, почувши це, одразу почали готуватися до оборони.

— Ми не дозволимо їм нас зловити! — вигукнула Соняшник, готуючись до дій.

Горохостріл, об'єднавши всіх друзів, почав планувати, як захиститися від зомбі. Вони знали, що разом можуть подолати будь-яку небезпеку.

Серія закінчилася напруженням у повітрі, коли Горохостріл і його друзі готувалися до зіткнення з новими "друзями", які виявилися зовсім не тими, ким здавалося.

Серія 10. Новий друг ведмідь

У затишний день, коли сонце яскраво світило, а вітер дув м'яко, Горохостріл і його друзі насолоджувалися спокійним відпочинком на галявині. Після недавніх пригод із зомбі, вони вирішили, що пора трохи розслабитися і провести час разом.

Проте раптом, серед сміху й веселощів, з лісу почувся дивний шум. Всі рослини зупинилися, прислухаючись до незнайомого звуку.

— Що це? — запитала Соняшник, злегка насторожено дивлячись у бік лісу.

— Можливо, це знову Мисливці на соняшників, — припустив Горохостріл, готовий до дій. — Але давайте будемо обережними.

Несподівано з-за дерев з'явилася велика тінь. Всі рослини насторожено ступили назад, коли на галявину вийшов гігантський ведмідь. Його шерсть була рудою, а очі світлі, як зірки.

— Привіт, друзі! — голосно вигукнув ведмідь, посміхаючись. — Я — Бурчало, новий мешканець цього лісу!

Рослини, спочатку злякавшись, незабаром почали усміхатися. Бурчало виглядав доброзичливо, а його велика усмішка розвіяла страх.

— Я чув, що у вас тут весело, і вирішив приєднатися до вас! — продовжив він.

Горохостріл, злегка відчуваючи полегшення, підійшов ближче і привітався:

— Привіт, Бурчало! Ми якраз святкуємо дружбу. Приєднуйся до нас!

Бурчало, радіючи запрошенню, сів поруч з ними. Всі рослини почали розповідати йому про свої пригоди, а він уважно слухав, сміючись разом із ними.

— Я завжди мріяв про справжніх друзів, — зізнався Бурчало, його очі сяяли від радості. — У мене не було багатьох друзів, адже всі боялися моєї величини.

Горохостріл усміхнувся:

— Не хвилюйся, ми не боїмося тебе! Величина — це лише зовнішність. Головне — наше серце!

Вечірка продовжувалася, і Бурчало став центром уваги. Він розповідав історії про свої пригоди в лісі, про те, як одного разу врятував маленького зайця від небезпеки, і всі рослини слухали його з захопленням.

Але раптом знову почувся шум. На цей раз це були Мисливці на соняшників — Біб, Боб і Лев Мисливець. Вони вирішили, що варто ще раз спробувати спіймати Горохостріла і його друзів.

— Дивіться, кого ми знайшли! — закричав Лев Мисливець, вказуючи на Бурчала. — Тепер у нас є перевага!

Горохостріл, побачивши Мисливців на соняшників, відчув, як серце забилося швидше.

— Бурчало, ми повинні бути обережними! Вони намагаються нас зловити! — попередив він.

Але Бурчало, не вагаючись, вийшов наперед.

— Не хвилюйтеся, друзі! Я впораюся з ними! — заявив він, гордо піднявши голову.

Лев Мисливець і його помічники, побачивши величезного ведмедя, зупинилися на мить, злякавшись.

— Хіба це не ведмідь? — запитав Біб, тремтячи від страху.

— Здається, так, — відповів Боб, починаючи відступати.

Бурчало, побачивши їхню реакцію, усміхнувся ще більше.

— Ви не зможете нас зловити! Ми разом, і дружба нас захищає! — закричав він.

Мисливці на соняшників, зрозумівши, що вони виявилися на неправильному боці, почали відступати.

— Ми ще повернемося! — крикнув Лев Мисливець, ведучи своїх помічників назад у ліс.

Коли вони зникли з виду, Горохостріл і його друзі вибухнули сміхом.

— Ти справжній герой, Бурчало! — сказав Горохостріл, обіймаючи нового друга.

— Так, тепер ми можемо справді святкувати! — додала Соняшник, радісно підстрибуючи.

Вечірка продовжилася, і новий друг Бурчало став невід’ємною частиною їхньої компанії. Всі разом вони сміялися, грали та раділи дружбі, розуміючи, що справжні друзі можуть з'явитися в найнесподіваніших місцях.

Серія закінчилася зі світлом заходу сонця, коли вони сиділи разом, ділячись історіями та радістю, зміцнюючи зв'язки, які, безсумнівно, стануть непорушними.

Серія 11. Концерт Горохостріла

Горохостріл, надихнувшись новою дружбою з Бурчалом, вирішив влаштувати великий концерт, щоб розвеселити всіх своїх друзів. Він знав, що музика — це відмінний спосіб об’єднати всіх і подарувати радість. Тож він почав готуватися.

Горохостріл зібрав усіх рослин на галявині, прикрасив її кольоровими стрічками та лампочками, які м’яко світяться у вечірній темряві. Він самостійно зробив гітару з горохових стручків і почав репетирувати свої найкращі пісні.

— Сьогодні я покажу вам, як можна сміятися і танцювати! — оголосив він, усміхаючись до своїх друзів.

Коли настав час концерту, всі рослини зібралися на галявині. Соняшник сиділа на першому ряду, з нетерпінням чекаючи, коли її друг почне виступ.

Горохостріл вийшов на сцену, налаштував гітару і почав грати свою першу пісню. Мелодія була веселою, а слова — кумедними. Рослини почали підспівувати й танцювати, і все йшло добре.

Але в середині концерту Горохостріл вирішив пожартувати, щоб додати трохи гумору:

— А тепер я виконую пісню про те, як Соняшник завжди прагне бути на сонці, але забуває поливатися!

Почувши це, Соняшник злегка засмутилася. Вона не очікувала, що її будуть висміювати на концерті. Інші рослини сміялися, і це ще більше погіршувало ситуацію.

— Я жартую, Соняшнику! Це просто кумедна пісня! — спробував виправдатися Горохостріл, помітивши, що її обличчя стало сумним.

Але жарт не спрацював. Соняшник відвернулася, і її пелюстки опустилися. Вона почала відчувати, що Горохостріл не цінує її, і це сильно її засмутило.