Каріна Дубініна - Ковбойське літо, Каріна Дубініна

Розділ 5. Скарби Дикого Заходу

Новий день на фермі розпочався з передчуття пригод. Томас і Еллі прокинулися ще до світанку, майже не стримуючи хвилювання. Вони вже вдягли свої капелюхи, зібрали рюкзаки й готові були вирушати, коли до них приєднався дядько Гаррі. Він стояв на порозі, тримаючи старий компас, який тепер був ключем до їхньої подорожі.

— Добре, ковбої, — промовив Гаррі, усміхаючись. — Сьогодні ми з’ясуємо, куди веде цей компас. Але пам’ятайте, що шлях може бути нелегким. Дорога ковбоя завжди вимагає витримки, уважності й поваги до землі.

Еллі засміялася, змахнувши світле волосся назад.

— Ми готові, дядьку! Час вирушати за скарбами!

Гаррі нахилився, перевіривши кінське спорядження, і, задоволено кивнувши, махнув рукою в бік заходу.

— На захід, де сонце заходить і залишає свої таємниці, — сказав він, сідаючи на свого вірного Русті.

Їхня подорож розпочалася серед полів і невеликих пагорбів, де вітер грався травою, а небо здавалося безмежним. Томас їхав попереду, тримаючи компас у руці. Еллі їхала поруч, час від часу ставлячи запитання й захоплено озираючись.

— Дядьку, що ми шукаємо далі? — запитала вона.

— Орієнтир, — відповів Гаррі. — Місце, яке ковбої позначили на своїй карті. Можливо, це скеля, дерево чи навіть залишки старого табору.

Скоро перед ними постала велика скеля, що височіла над рівниною. Томас помітив, як стрілка компаса чітко вказує в її бік.

— Гадаю, ми знайшли перший слід, — сказав він, зупиняючись біля підніжжя скелі.

Підійшовши ближче, вони почали оглядати каміння. Томас раптом помітив у тріщині невеликий шкіряний мішечок. Він витягнув його, і серце його застукало швидше. На мішечку був символ — підкова, оточена зірками.

Усередині виявилися пожовкла карта з малюнками річок і гір, а також ковбойський значок у формі зірки.

— Це ще одна підказка! — вигукнула Еллі, роздивляючись карту.

Гаррі уважно подивився на малюнки.

— Ця карта показує старий маршрут через ці землі. Це справжній ковбойський слід, — сказав він. — А значок, можливо, належав одному з ковбоїв, які охороняли ці шляхи.

Діти, наповнені ентузіазмом, уважно розглядали карту. Томас впізнав форму однієї з річок, що перетинала їхню ферму, і зрозумів, що вони рухаються правильним шляхом. Наступним орієнтиром був дуб, позначений на карті як місце зустрічей ковбоїв.

Дорога до дуба була довгою, але сповненою відкриттів. Еллі знайшла залишки старого багаття, а Томас підібрав стару пряжку від пояса. Гаррі розповідав історії про ковбоїв, які подорожували цими землями, і їхній дух пригод надихав дітей.

Коли вони нарешті дісталися дуба, Томас помітив біля його кореня старий чобіт. Поруч із ним на землі була викарбувана підкова. Гаррі нахилився й уважно оглянув знахідку.

— Цей чобіт не випадковий, — сказав він. — Ковбої залишали такі речі, щоб позначити важливі місця.

Томас обережно підняв чобіт і почув, як щось впало з нього на землю. Це був медальйон у формі компаса з гравіюванням дуба.

— Схоже, це ключ до наступного орієнтиру, — промовив Гаррі, оглядаючи медальйон. — Далі шлях веде до каньйону.

Діставшись до каньйону, вони побачили вхід до печери, прихований між кам'яними виступами. Томас і Еллі відчули трепет, коли зробили перші кроки в темряву. Усередині печера була прохолодною і звивистою. На стінах вони помітили вигравірувані ковбойські символи.

— Погляньте! — вигукнула Еллі, показуючи на зірку з підковою, вибиту на камені.

Гаррі обережно дослідив камінь і виявив невеликий виступ. Він натиснув на нього, і кам’яна плита повільно відкрилася, показавши схованку. Усередині лежав старий щоденник у шкіряній обкладинці.

Томас із захопленням перегортав сторінки. Щоденник належав ковбою на ім’я Джексон, який залишив опис своїх подорожей, відкриттів і секретів. У записах згадувалися легенди про духів Дикого Заходу, приховані артефакти й стародавнє поселення.

— Це неймовірно, — промовив Томас. — Ми знайшли справжню історію ковбоя.

Гаррі схвально кивнув, гордий за дітей.

— Цей щоденник — більше, ніж скарб. Це ключ до історії, яка жила тут задовго до нас, — сказав він.

Того вечора, сидячи біля вогню, Томас і Еллі гортали щоденник, відчуваючи, що стали частиною великої легенди. Вони знали, що їхня подорож тільки починається, і попереду ще багато загадок і відкриттів.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍