Наналі Найт - Таємниця лісу Залленс , Наналі Найт

 Вони прокинулися, здавалося, за хвилину. Перед очима було небо. Воно стало якимось рожевим-вечоріє.
 Шон відчував щось важке. На ньому лежав Даніель, а руку вилизувала його собака.
 Він теж прокинувся і зліз із друга.
-Що сталося?-запитав у Шона.
-Не знаю, але це був як паралельний світ або на кшталт того.-бурмотів Шон.
-Пішли додому, а то темніє вже.-відволік його від думок друг.
-Згоден, пора.
 Вони встали. Даніель узяв Діді на руки. Як тільки вони хотіли йти, до них на зустріч йшов Аарон. Шон зрозумів, що йому не поздоровиться.
-Ви двоє, сюди!-кричав злісно брат.-Швидко!
 Хлопці миттю підбігли до нього. Той узяв їх за одежу.
-Ви що тут робили?-спитав він.
-Ми просто вирішили прогулятися.-збрехав Даніель.
-Добре, але чому ти залишив сестру без нагляду? - звернувся до брата Аарон.-Ти ж розумієш, що могло щось статися з нею?
 Шон дивився на підлогу. Мовчав. Той тяжко зітхнув.
-Отже йдемо додому,-сказав він серйозно.-Спочатку відведемо Даніеля.
 Вони пішли до його будинку. Віддавши його в руки батькам, Аарон дорогою до їхнього дому читав нотації Шону. Як батько, як точна його копія. Брат не вислухає його навіть, якщо Шон захоче розповісти правду, а лише лаятиме і звинувачуватиме. 
 Брати увійшли до будинку. На кухні сидів Ніколас та Аманда. У тітки на руках була Бетті, її обличчя було стурбоване. А тато сидів із серйозним і злим обличчям.
Аарон і Шон не очікували, що він повернеться з роботи раніше.
-Вибачте, мені довелося розповісти.-сказала Аманда тремтячим голосом.
-Ти не винна.-сказав Ніколас.-Віднеси Бетті у ліжко, будь ласка.
 Тітка покірно кивнула і понесла дівчинку на другий поверх.
-А вам, юнаки, пропоную присісти.-сказав тато. Ті невпевнено присіли на стільці навпроти нього.
-Я чекаю пояснень.-звернувся до Шона він.
 Шон перебирав пальцями, дивлячись на стіл. Він сильно хвилювався. Почав кусати губи.
-Я чекаю.
 Шон все ж таки зважився розповісти правду. Він розповідав у подробицях і описував все, що бачив.
-Що за марення?-обурювався Аарон.-Що за монстри, як ти міг бачити матір зрештою?
-Знову у фантазії поринув?-додав тато.
-Ні! Це все правда...
 У повітрі знову мовчання.
-Синку, подивися на мене,-казав Ніколас, пом'якшившись у голосі.
 Шон невпевнено підняв очі. Вони дивилися одне одному у вічі. 
-Скажи, ти щось приймав?
-Ні, клянуся!
-Тату, швидше за все в нього знову почалися напади.-здогадався Аарон.-Вони стали сильнішими, тепер у нього галюцинації.
 Шон знову розчарований, йому ніхто не вірить. Раптом він згадав про щось.
-Я знаю як довести все! -сказав він і побіг у коридор. Брат та батько за ним.
 Той почав набирати нулі та взяв трубку.
-Ну ж бо, візьми трубку...
 Ніхто не відповів. Вони мовчки чекали, поки щось станеться.
-Все, мені набридли ці витівки!-злився Ніколас.-Марш до кімнати.
-Прошу, почекай, тату.-просив хлопчик.-Вона відповість!
-Ти взагалі голову втратив? Мертві не говорять телефоном.
 Ніколас хотів ударити хлопця по щоці, але його зупинив старший син. Він тримав його за зап'ястя.
-Тату, ти перегинаєш палицю,-сказав серйозно Аарон, дивлячись палаючими очима на нього.
 Батько розгубився. Шон від страху втік до своєї кімнати.

-Що ж робити з ним?-турбувалася Аманда.-Його стан погіршується.
-Я не хотів цього, але прийдеться.-відповідав Ніколас.
-Тату, ти впевнений?-мав сумнів Аарон.
-У нас немає вибору. Або ми від нього постраждаємо, або він сам від себе.
-Господи...-бурмотіла про себе тітка. Вона хусткою витирала сльози.
-Амандо, ти можеш забрати на деякий час Бетті до себе? - попросив Ніколас.
-Звичайно.
 Це все чула Бетті, від цього вона розплакалася. Її помітили. Усі підбігли до неї, щоб заспокоїти.
-Зайчику, чому ти плачеш? -запитала Аманда, обіймаючи дівчинку.
-Я не хочу нікуди, не хочу, щоб Шона забирали! - аідповідала вона.
-Ніхто нікого не забере!-брехав брат.
-Ти брешеш!
-Амандо, відведи її в кімнату.-благав Ніколас.

 Шон лежав на ліжку в сльозах. Знову. Йому було боляче на душі. 
 З відкритого вікна дув вітерець. Він знову чув шепіт.
-Стрибни... не бійся...-говорив незнайомий чоловічий голос.
 Шон наче послухав його. Він підійшов до вікна.
 Там був величезний потік машин. Він заліз на підвіконня.  Не знав, чому це робить, його тілом ніби керує інша людина. Може, той голос? Хлопчик уже наважився стрибати, але тут його зупиняє Аарон. 
 Брат тримав за светр Шона.
-Ти що надумав?!-спитав він, дістаючи його. Сам був розгублений і в страху.
-Я не знаю, що роблю...
 Аарон не зволікаючи, обійняв брата. Це було рідкісне явище. Хлопчик відчув тепло, вперше за довгий час.
 Пізніше старший брат уклав його спати і закривав вікна.
На ранок за ним прийшли працівники психіатричної лікарні.
-Тату, хто це?
-Це не надовго, повір мені.
-Ми хочемо для тебе кращого.-киває тітка.
Працівники почали брати за руки Шона, той вирвався. 
-Нікуди я не піду!
 Їм довелося силоміць заштовхати його в машину. Вони поїхали.
 Аманда ще більше розплакалася, Аарон її обійняв.
 Коли прокинулася Бетті, їй про це розповіли. Їй не сподобалося таке, як бунт розгромила свою кімнату. По всій кімнаті були іграшки, підручники і на стінах красувалися плями від фарби та їжі. Все ж таки, через сотню сліз і примх, вона пішла разом із тіткою.