Олександр Гребьонкін - Історія України 1945 -1991, Олександр Гребьонкін

Міжнародна ситуація 1944-1945 років і Україна

Міжнародна ситуація після Другої світової війни кардинально змінилася.  Після  поразки  країн  фашистського  блоку  різко зросла політична вага і міжнародний авторитет країн - учасниць антигітлерівської коаліції, передусім СРСР і США. СРСР переміг у війні ціною величезних людських і матеріальних зусиль. Але під кінець війни СРСР мав вже неабиякий авторитет в світі, найпотужнішу в світі армію, яка могла змагатися  тільки з  однією армією на земній кулі  - армією США. СРСР підтримували країни соціалістичного блоку.  Тому на  Ялтинській і Потсдамській конференціях 1945 року Радянський Союз  впевнено заявив про себе як наддержаву, без якої неможливе вирішення післявоєнного устрою світу.

На Ялтинській конференції 1945 року США і Великобританія зобов’язалися підтримати пропозицію СРСР стосовно прийняття УРСР і БРСР в члени Організації Об’єднаних націй (ООН).  За роки війни зросли міжнародний вплив і авторитет УРСР, яка не тільки витримала основний тягар ворожої окупації, а й зробила вагомий внесок у боротьбі проти фашистської експансії. Утворення Наркомату закордонних справ УРСР повинно було продемонструвати світу реальність суверенітету УРСР. 

Україна і утворення ООН

Після війни світ розколовся на два ворогуючих табори - країни західної демократії ( капіталістичні країни), очолювані США, і країни, де при владі перебували комуністи (соціалістичні країни) на чолі з СРСР. Наприкінці 40-х років між ними розпочалася «холодна війна», гонка озброєнь, зокрема, ракетно-ядерних. Це загрожувало людству третьою світовою війною.    Велику роль у відверненні загрози світової війни повинна була відіграти нова світова спільнота - Організація об’єднаних націй (ООН).                                                                           

6 травня 1945 року українська делегація прибула до Сан-Франциско на установчу конференцію ООН і активно включилася в роботу. Відомий партійний діяч Дмитро  Мануїльський очолив комітет, що мав підготувати тексти вступу і першого розділу Статуту ООН. Уперше в ООН українська мова прозвучала в 1960 року під час виступу першого секретаря ЦК КПУ Миколи Підгорного.

На першій сесії Генеральної Асамблеї ООН Україну обрано до складу Економічної і Соціальної ради, а 1948—1949 роках  вона була постійним членом головного органу ООН — Ради Безпеки.

Протягом другої половини 40-х - першої половини 50-х років УРСР вступила до таких міжнародних організацій, як Всесвітня організація охорони здоров’я, Міжнародний союз електрозв'язку, Всесвітня метеорологічна організація, Всесвітній поштовий союз, ЮНЕСКО - організації 00Н з питань освіти, науки, культури. До 1950 року УРСР стала членом 20 міжнародних організацій, а з 1950 по 1956 року -  ще 16 організацій.

Українська дипломатія у міжнародних відносинах 40-50-х років                                 

У липні 1946 року УРСР бере участь у Паризькій мирній конференції. В лютому 1947 року делегація  УРСР  укладає мирні договори з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. На Дунайській конференції 1948 року, що розглядала питання про права судноплавства на Дунаї, українська делегація, виступила проти збереження конвенції 1921 pоку, яка забезпечувала привілейоване становище в цьому регіоні недунайських держав — США, Великобританії та Франції.

У вересні 1951 року у Києві відбулася перша Українська республіканська конференція прихильників миру. Україна підтримала прохання про вступ до ООН Цейлону та Лаосу. Українські дипломати у  50-х роках працювали в 16 міжнародних організаціях, підписали 60 мирних угод і конвенцій.

Але діяльність дипломатів УРСР відбувалася в рамках загального курсу зовнішньої політики СРСР. Фактично Україна була позбавлена ініціативи й вільного проведення дипломатичних переговорів і, що особливо важливо, вирішального значення як при укладенні, так і виконанні підписаних нею міжнародних договорів.